На базі візит-центру національного природного парку «Синевир» (Закарпаття) недавно відбувся семінар з екологічної етики для учнів Колочавської школи І-ІІІ ст. №1, який присвячений Міжнародному року біологічного різноманіття.
Як не помилитися на роздоріжжі життя, про деградацію людей, боротьбу зі злом і про свою книжку – спеціально для газети «Молодь України» розповідає Юрій Бабічин.
Ще не так давно важко було уявити українську родину, в якій би не було вишивки.
Заходиш у хату, а там в куточку над образом Божої Матері висить широкий рушник
з різними кольорами шовку, зі столу звисає
скатертина, що вишита різними кольорами.
Національний парк
"Синевир" - унікальне місце! Тут повинен побувати кожен українець!
Сподіваємося, так і буде! Це - гірське серце Закарпаття. Зрозуміло, добратися
сюди може не кожен... Є певні проблеми з комунікаціями - високо в горах...
Побувавши тут, ми закохалися у цей край! Ділимося!
Представляємо неофіційний сайт Синевира, зроблений у рамках програми
"Музейний сайт" часопису "Музеї України". Постараємося дати
максимальну кількість інформації для туристів, краєзнавців, істориків...http://sinevir.do.am/
Про благородну
діяльність народного депутата Україні Станіслава Аржевітина ми чуємо вже не
один рік. З ним та його командою колись
працювали на початку незалежності. Тоді
він керував комерційним банком «Ажіо», а ми були його клієнтами. Доводилось
постійно спілкуватися в бізнесових справах. Наступний етап співпраці – робота в
Верховній Раді. Ми неодноразово звертались до депутата за допомогою в поверненні козацьких регалій. Але, не
склалось. Регалії потрапили до Кубані, а Аржевітінзахопився старожитностями.
Високо в горах
Синевірського краю довгий час існував єдиний
вЄвропі музей лісосплаву. Тут можна
було побачити побутові та житлові приміщення відважних лісорубів та
плотогонів-бокорашів (бокор — пліт)), які сплавляли річкою зрубаний ліс,
відпочити на греблі, помилуватися чудовими краєвидами, вдихаючи цілюще повітря.
Звідси починались туристичні стежки по
горам. В музеї показували та розказували
про старовинні знаряддя праці.
Вкотре
переконуюсь – літо треба проводити в горах. А точніше – в Карпатах, де прохолодні
росяні світанки змінюються приємно-теплими
днями, де літні дощі омивають зелені
луки та величні смереки стрімко спускаються незліченними струмками та
струмочками в гірські долини, де повітрянаповнене стійким п’янкимзапахом
гірських трав. Карпати неперевершені! Маленький рай, де ще досі зустрічаються
автентичні куточки великої України.
"Дні Колочави в Ужгороді”, які проходили позаминулими вихідними (а потім понад тиждень експонувалася виставка "Золоте руно з колочавських полонин”), озвалося в цьому гірському селі своєрідним відлунням. У суботу тут відкрили музей з історичною назвою — "Лінія Арпада”.
Закарпаття традиційно було краєм, що вабив мандрівників і шукачів пригод, любителів ескстриму та нових вражень. Екологічно чистий край з м’яким кліматом. Край гір, предковічних лісів, мінеральних вод, турбаз і курортів, гірськолижних трас та середньовічних замків, а ще поєднання кількох східноєвропейських культур -- завжди приваблював туристів.
На базі візит-центру національного природного парку «Синевир» (Закарпаття) недавно відбувся семінар з екологічної етики для учнів Колочавської школи І-ІІІ ст. №1, який присвячений Міжнародному року біологічного різноманіття.
Дерев’яні храми Закарпаття - це одна із візитівок краю. Його культурна, духовні і архітектурна спадщина, яка з часом поступово з різних причин зникає. 
Співпраця з громадським об’єднанням 
Щасливе життя можливе лише у чистому довкіллі
