Якщо ви коли-небудь мріяли побачити, доторкнутися і навіть погодувати з рук справжнього оленя, що живе в природних умовах, вам не обов’язково мандрувати в інші країни – насолодитись красою цих прекрасних тварин ви можете на оленячій фермі, що на Закарпатті.
Нещодавно в багатьох книгарнях Ужгорода з’явилося туристичне видання під цікавою назвою „Там за дверима – подорож закарпатським краєм”. Книжка видрукувана у видавництві „Краєвиди Карпат”, авторами виступають Федір Шандор та Володимир Ньорба. Виклад тексту подано на українській та англійській мовах, що значно розширило коло читачів.
Серед мистецтвознавців значне місце посідає постать Івана Хланти. Нещодавно вийшов у світ його біобібліографічний покажчик, упорядником якого виступив доктор філологічних наук, професор Володимир Качкан.
Майже в центрі села Драгова, Хустського району Закарпатської області стоїть стара дерев’янахата, яка перекрита прогнилими дощечками та шматками ржавої бляхи з вікон облупилася фарба та далеко сіріє голе без тюлі скло, а в тійхаті ще й досі при гасовій лампі, без світлаживуть два брати Юрій та Микола Яреми, які чверть століття прожили в підпіллі, ховаючись від радянської влади.
Книга розпочинається із вступної статті «Відлуння минулого»автора-упорядника, який за ручку веде цікавого читача у давній світ Закарпатського краю. Іван Хланта розповідає про стародавню епоху виникнення перших дерев’яних замків, згадок про яких майже не залишилося, бо їхнє існування було не довгим,адже дерев’яні споруди дуже«боялись» вогню і лютий загарбник міг запросто вогненною стрілою спалити весь маєтоккороля, князя чи феодала.
80–річний уродженець гірського урочища Кічерели ( околиця села Драгово) Хустського району, (Закарпаття) на полонині Менчул, провів найбільшу частину свого життя, аж цілих 64 роки. Ніколи не був у лікарні, навіть не знає, де вона в селі є. Ніколи не курив і не їв базарних продуктів харчування.
В Закарпатському урочищі Кічерели с. Драгово, що знаходиться в Хустському районі, живе 92-річна маленька людина. Більше 30 років Янко Михайло Михайлович прожив без ніг. Влітку дід Михайло навколішки косить траву, ходить в горах з коровою, а з ранку, коли ще всі сплять, майструє з дерева граблі. Цей чоловік, ще й ветеран війни, прожив не легке життя, бо навіть здорова людина може зламатися перед такими випробуваннями, які випали на його долю...
«Крім хорошої літератури, ми маємо ще й чимало макулатури»
Ім’я кандидата філологічних наук, заслуженого
діяча мистецтв України Івана Васильовича Хланти широко відоме не лише
на Закарпатті, але й по всій Україні й закордоном. Його численні книжки
– це серйозні дослідження у різних напрямках, зокрема, з фольклору,
літературознавства, бібліографії, етнографії, мистецтвознавства.
Завдяки невтомній праці Івана Васильовича, зібрано і видано цілий ряд
книжок народнопоетичної творчості, яка могла безслідно зникнути. У
рідному селі Копашнево Хустського району він ініціював та організував
створення Крайового музею літератури, фольклору та мистецтва, в якому
зберігається чимало цікавих експонатів, значна частина яких зібрана
вченим під час його експедицій по різних селах Закарпаття.
Про народну творчість і літературу – в інтерв’ю з доктором філологічних наук Іваном Хлантою.
Недержавний
«Регіональний музей етнографії сіл пониззя ріки Теребля» розташований у
селищі Буштино Тячівського району Закарпатської області. Цей унікальний
заклад заснований дружньою сім‘єю Топех: Наталією, Володимиром та
їхніми дітьми і з 11 листопада 2007 року має юридичний статус -
громадське об’єднання.