Біобібліографічний покажчик Івана Хланти - Закарпаття - Каталог статей

Закарпатська земля багата на сумлінних трударів, що не покладаючи рук працюють у найрізноманітніших галузях. Особливо наш край дав чимало діячів мистецтва, культури, освіти, науки, церкви.

Серед мистецтвознавців значне місце посідає постать Івана Хланти. Нещодавно вийшов у світ його біобібліографічний покажчик, упорядником якого виступив доктор філологічних наук, професор Володимир Качкан.

Доводиться констатувати, що рецензоване видання є найбільш об’ємним з усіх, що виходили до цього часу на Закарпатті. Обсяг книги складає більш ніж 450 сторінок, а ввійшло до покажчика 1859 позицій. Коло інтересів та захоплень І.Хланти велике. Це фольклор, краєзнавство, література, історія, мистецтво.

Народився І.Хланта 20 квітня 1941 р. в с.Копашнево Хустського р-ну Закарпатської області в багатодітній родині. Закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету (1964), стаціонарну аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського Академії наук України (1974). Служив у армії в м. Харків (1964-1965). Працював вчителем, директором Біловарської восьмирічної школи Тячівського р-ну (1966-1970), інспектором Тячівського райвідділу народної освіти (1970-1971). У 1974-1982 рр. І. Хланта на роботі в Ужгородському державному університеті. Спочатку на посаді асистента та старшого викладача, а з 1981 р. – доцентом кафедри української літератури. Трудився бібліографом наукової бібліотеки Ужгородського університету, викладав українську мову та літературу в Ужгородській СШ №6. З 2001 р. – завідувач науково-культурологічного відділу Закарпатського обласного центру народної творчості.

І.В.Хланта – ініціатор та організатор Крайового музею літератури, фольклору та мистецтва в Копашневі Хустського р-ну. Нагороджений медаллю „За доблесну працю", Почесними грамотами Міністерства освіти України, Міністерства культури і мистецтв України та ін. Його ім’я вписане в Почесну Книгу – альманах „Золотий фонд Бойківшини". Доктор мистецтвознавства, кандидат філологічних наук, член Національної спілки журналістів України, лауреат Всеукраїнських премій ім. В.Антоновича, І.Франка, фольклорно-етнографічного конкурсу ім. М.Зубрицького, заслужений діяч мистецтв України.

Книгу відкриває вступна стаття упорядника – В.Качкана. Розміщено також наприкінці видання вагоме дослідження доктора філологічних наук Василя Марка. У передмові та післямові автори дають ґрунтовний аналіз творчого доробку І.Хланти та вводять читача в структурну композицію видання.

Першим у покажчик подано перелік окремих видань. До цього розділу ввійшли 74 позиції книжок, що були опубліковані за більше ніж 30 років творчої діяльності І.Хланти. Серед них – збірники казок: „Правда і кривда”, „Казки Карпат”, „Розумниця”, „Добра наука”, „Оскар Кольберг. Казки Покуття” та ін., збірники пісень: „Коли собі заспіваю...”, „Закарпатський вертеп”, „Заспіваймо коломійку”, „Вчора була неділенька”, „Богородичні пісні”, „Ой видно село”, „Пісні Іршавщини”, „Співайте Богові нашому, співайте” та ін.; покажчики та бібліографічні довідники: „Володимир Ладижець”, „Степан Жупанин”, „Дмитро Вакаров”, „Василь Пагиря”, „Омелян Довганич”, „Юрій Керекеш” і т.д. Підготовлено до друку 30 книжок, значна частина з яких знаходяться у видавництвах та чекають на фінансування.

Наступними розділами є „Фольклористичні статті та рецензії” (260 позицій), „Публікації фольклорних записів” (187), Літературознавчі статті та рецензії” (457), Мистецтвознавчі статті” (129), „Статті педагогічного та культурологічного характеру” (56). Окремо виділено також „Статті про українців Румунії та Сербії” (42).

Перші публікації І.Хланти з’явилися у далекому 1964 р. Це були тези доповідей на науковій студентській конференції філологічного факультету. Пізніше публікувався у газетах та журналах не лише регіонального характеру, але й в республіканських, загальносоюзних та закордонних виданнях. Серед них були – „Українське літературознавство”, „Народна творчість та етнографія”, „Слов’янське літературознавство і фольклористика”, „Дзвін”, „Дукля”, „Карпатський край”, „Сучасність” та ін. За нашим підрахунками І.Хланта опублікував свої статті більше ніж у 150 виданнях. Упорядковано також іменний покажчик до книги, що значно полегшує роботу з нею.

Чимало писали про І. Хланти і сучасники. До розділу „Література про життя і творчість” ввійшло 625 позицій. Серед них є і окремі видання: „І. Губаль. Володар мудрості народної. Художньо-документальна повість”, „Ряшко М. Лицар духу: Ліро-філософська поема”.

Влучно вписалися до покажчика й окремі витяги з відгуків про фольклористичні, літературознавчі та бібліографічні праці І. Хланти. Дозволимо собі навести кілька висловлювань відомих на Закарпатті та поза його межами осіб. „Нехай Добротливий Господь щедро нагородить за всі Ваші труди на культурно-літературній ниві добрим здоров’ям на многая літа, аби виконали ще багато такої корисної роботи, як здійснили досі, бо вона на користь, на радість, на славу нашого народу, нашого краю і держави” (Олександр Сливка, письменник). „Завдяки йому оживає спадщина, стаючи справжньою окрасою нашого сучасника, заколисаного буденними клопотами, пошуками хліба й праці, гідної його таланту” (Микола Зимомря, доктор філологічних наук). „За обсягом і сумлінністю опрацювання зроблене цим чоловіком гідне цілого відділу науково-дослідного інституту” (Василь Марко, доктор філологічних наук).

Вихід у світ даної книги про творчість І. Хланти є визначною подією в житті нашого краю. Вона стане в нагоді учням, студентам, вчителям, методистам та працівникам наукових установ. Вважаємо також, що Іван Васильович не буде зупинятися на досягнутому, адже його сумлінна праця залишиться поміж людей на віки.