Як би зараз не було модно та правдиво критикувати радянський режим з усіма його інституціями, однак армія СРСР, безперечно, була добре підготовленою та боєздатною, оснащеною могутньою технікою. Інша справа, якими методами це досягалося і кому вона служила. Замполіти, комсорги, політвідділи, військові газети всіма методами зомбували солдат та офіцерів, аби вони були віддані КПРС і навіть ціною власного життя у будь-який час йшли захищати інтереси правлячої партії та «народу». Хоча військовослужбовці були забезпечені відносно нормальним харчуванням, побутом, але в душу солдату ніхто не заглядав, бо він вважався машиною, якій три, потім два роки було наказано працювати. Інша справа, що командири «не могли усе вгледіти», бо нелегально існувала в імперській армії дідівщина, яка спотворила, морально розбестила чимало молодих сердець та залишила свої сліди і в армії незалежної України. Колишній чекіст, а нині відомий дослідник історії Другої світової війни Віктор Суворов, який живе за кордоном, у одній із своїх книг «День М» висловлює думку, що Сталін вже в 30-х роках готувався до війни з Німеччиною. Тому Червона Армія почала озброюватися швидкими темпами, реформувалася, чисельно збільшувалася, для солдат вже тоді випускалися розмовники на німецькій мові, за допомогою яких мали навчитися спілкуватися з місцевим населенням на окупованих територіях тощо. Вже тоді радянська армія була найчисельнішою у світі, вона трималася на суворій дисципліні, порушників якої чекала сувора кара. Сам Джугашвілі (Сталін), цей недовчений піп та колишній кримінальний злочинець (у свій час він зі своїми побратимами пограбував Тбіліський банк), людина, яка жодного дня не служила в армії, а відтак самовільно присвоїла собі звання генералісимуса, керував Червоною Армією та всіма процесами, які відбувалися у ній. Сатрап не терпів вільнодумство, спротив своїй волі: за найменші провини давав наказ розстрілювати офіцерів, генералів без слідства і суду. Його армія трималася на страху. І не лише армія, а вся країна. Чого нам коштував лише голодомор 1932-33 років, переслідування і нищення культурних та релігійних діячів, пригнічення будь-яких проявів вільнодумства. Дивно, але й зараз, через 56 років після смерті найбільшого тирана XX століття, незважаючи на викриття страшних злочинів, Сталін має своїх прихильників, які шкодують за тоталітарним минулим, вважаючи Джугашвілі ідеалом в управлінні державою, символом модернізації промисловості. Крім того, деякі віруючі Російської православної церкви вважають цього тирана визначною особистістю, яка заслуговує на піднесення до лику святих. Абсурдна ситуація, зважаючи на те, що вина Сталіна у смерті мільйонів ні в чому не винних людей очевидна.
