Таємниця схрону СБ ОУН

Продовжується інтрига довкола таємного схрону СБ ОУН, знайденого у Західній Україні. Відповідно, триває якась складна гра невідомої нам групи осіб, як ми підозрюємо, колишніх офіцерів радянських спецслужб і журналістами часопису «Музеї України». Чомусь вони вибрали нас для оприлюднення досить специфічної, але ексклюзивної інформації про недавню історію. В результаті, ми створили серію сенсацій. А задуму наших «інформаційних партнерів»  ще не розгадали… Між тим, ця досить захоплива і трохи ризикова для обох сторін гра, триває. Отримуйте нові деталі.

Щойно відбулася чергова телефонна бесіда. На електронну пошту ми отримали фотографію купюри у 50 фунтів стерлінгів.

Чесно кажучи, я невеликий спеціаліст у валютах, та й ще Великої Британії. Але, попросили уважно роздивитися. Нічого дивного не помітив. Невідомий співрозмовник порадив звернути увагу на ліву верхню номінацію. Справа видрукувана цифра 50, зліва – 30. Помилка фальшивомонетника?

Виявляється, купюра знаходилася у таємному схроні Служби безпеки ОУН, про який ми неодноразово писали. На моє прохання, продовжують надсилати деталі і фотографії. І відповідно, поправка.

Схрон знайшли в останні місяці існування СРСР десь в районі кордону Тернопільської і Хмельницької областей. 1991 рік. Тому, даю поправку на власне твердження, що це відбулося у 50-ті роки минулого століття. Як виявилося, схроном активно користувалися десь до кінця 80-х. Скоріш за все, то був хтось з уцілілих підпільників, чи той, що  швидко звільнився з таборів. Версій може бути багато. Як я зрозумів, нікого вирахувати не вдалося. А може, мені просто про те нічого не говорять… Знову таки, журналісти мене зрозуміють, доводиться вірити анонімному джерелу, не маючи можливості перевірити інформацію. Тому, нам доводиться самим поєднувати маленькі розрізнені факти, щось додумувати, помилятися. Такі правила сталкерів Сірої зони історії, у якій доводиться працювати.

Нині ми знаємо, що у розпорядженні якоїсь групи людей є чимало різноманітних документів з схрону, у тому числі т.зв. «Архів Аненербе». З їх слів я написав кілька матеріалів про 6 танків-сейфів СС з цінностями ставки Гітлера «Вервольф». Як про легенду, хоча нам переслали зашифровану схему. Відразу, через сайт Хай Вей, знайшовся свідок, людина відома і публічна, підтвердивши інформацію, згадавши, що у серпні 1948 року, сам бачив групу бандерівців біля руїн ставки, що розпитували про закопані «Тигри». Пізніше вони закатували його діда, теж випитуючи про танки…

І ось ми отримуємо зображення купюри у 50 фунтів А02 271376. З портретом королеви Єлизавети ІІ. Знаємо, що править вона з лютого 1952 року. Яким чином купюра опинилася у глухих лісах Західної України? Сумнівно, що в тих краях у радянські часи, можна було вільно користуватися валютою – за те жорстко карали. Значить, схрон використовували як нелегальний шпигунський транзитний пункт вже у роки «розвиненого соціалізму»? Існував якийсь канал між Західною Європою, Польщею, Україною?

Мені натякнули, що є значна сума радянських грошей до 1947 року випуску. Велика сума у доларах США 1940-х років, ще щось цінне. І багато, скоріш за все, справжніх англійських фунтів з нинішньою королевою.

Пояснити значення поміченої фальшивої купюри мій співрозмовник не зміг. Я зрозумів, що вони очікують реакції читачів в інтернеті.

Між іншим, мені розповіли, що гітлерівці масово підробляли долари США, англійські фунти, аби підірвати економіку противників. Згадали, як Абвер вирахував секрет банкнотного паперу фунтів. Англійці додавали у нього промаслене ганчір`я, яким протирали верстати на машинобудівних заводах. Папір був просякнутий мікроскопічними металевими часточками. Вже потім цю технологію вдосконалили. Діяльність німецької розвідки – то ще одна загадка Другої світової. Як і підтримка англійськими та американськими спецслужбами структур ОУН під час Холодної війни.

На жаль, офіційні архіви КДБ, КПРС, СВР, ГРУ залишаються закритими наглухо. Смішні намагання «відкрити» архіви КДБ УРСР про ОУН-УПА, зроблені у часи В.Ющенка. Проаналізуйте, що саме «відкрили» і поплачте… Інформація про реальні операції проскакує випадково. Або «випадково заплановано». Треба спілкуватися з ветеранами, поки вони ще серед нас…

Ми ж очікуємо нової порції деталей про схрон СБ ОУН.

Хоча, можливо, доведеться повернутися до баварських Альп – давно нічого не чути про секретний бункер СС… У нас давно виникла підозра, що ці історії виникли зовсім не випадково…

Вибір у нас невеликий – зупинитись, чи продовжити досліджувати версії?

Продовжимо!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», президент Музею слідопитів