Новосформовану
Адміністрацію Президента можна привітати з першим бойовим хрещенням у
сірій зоні історії і геополітики. Правда, вони цього не зрозуміли.
Навіть хитромудра Ганна Герман не знає як викрутитися з анекдотичного
скандалу довкола «Персня Київського Князя Всеволода», що вже став
історичним символом і отримав антикварну назву «Перстень Януковича». А
мільярдер Сергій Тарута фактично здійснив відкриття. Але, про все по порядку.
…Ми
як завжди опинилися серед фігурантів цього скандалу випадково. Було
тихо і спокійно. Саме тоді зателефонував Альбій Шудря з Бі-Бі-Сі.
Порушивши нірвану, попросив прокоментувати ситуацію довкола персня,
подарованого четвертому Президенту, у якому він пройшов всі ритуали
інаугурації. Прокоментував. На свою голову. Вже наступного дня від
депресії не залишилося і сліду. Як і від спокою. Особливо, коли побачив
аршинні заголовки в Інтернеті.
Типу – Януковичу всунули фальшиву підробку… Ще раз поясню для молодих
колег – то не фальшивка, не підробка, і не дешевка! Не підміняйте
поняття!
Президенту
подарували дуже цінний і коштовний ювелірний витвір! Копія чи історична
реконструкція якогось старовинного персня. Інша справа, що і хто там
недолуго підписав… Якби таке зробили наприклад таваріщу Сталіну, який
нині так популярний у Росії, то… І я повністю розумію великого
диктатора. Але, на щастя, у нас демократія…
Отож,
поки журналісти відривалися, ми вирішили дослідити цю ситуацію під
іншим кутом. Раз є копія, значить повинен існувати оригінал! Де він?
Все це сіра зона історії.
Як
ми зрозуміли, прикраса, подарована Президенту виготовлена десь 2-2,5
роки тому. Почали думати, хто б це міг зробити. Грішили на Москву.
Потім, від цього сліду відмовилися. Дуже сумнівно, що оригінал
зберігається в спецхранах Кремля.
Кілька
років тому, команда журналу «Музеї України» весело штурмувала і вивчала
всі основні російські секретні спецхрани. Шукали оригінал шаблі Мазепи,
про який згадував Сталін
у наказі №2 від 1917 року. Реконструкція шаблі вигулькнула у Канаді. За
нею ганялися міжнародні спецслужби. Був цілий детектив. В останній
момент зброю вихопив фанатичний колекціонер, експерт старовини, отаман
Американського козацтва Сергій Цапенко. Ми зосередилися на спецхрані
ФСБ №9 в Ермітажі. Зуміли дізнатися секретний інвентарний номер шаблі.
Спільно з газетою «Блик» пробилися у сховище, сфотографувавши шаблю.
Після експертизи відомого зброяра з центру «Булат НВР» В.Остаповича, зрозуміли,
що хитрі росіяни показали нам копію. Продовжили розшуки в закапелках
Оружейной палати Кремля. От тоді ми і побачили, що проникнути до
секретів Кремля практично НЕМОЖЛИВО! Рівень охорони і безпеки –
фантастичні. Якщо хтось хоче повторити – спробуйте… Але, фотографію їх
варіанту шаблі Мазепи ми знайшли і оприлюднили. Теж копія.
От
тоді ми і дізналися про найстрашніший секрет Російської Імперії, СРСР,
Російської Федерації. Неймовірні підвали Адміралтейства. Саме там і
лежить парадна шабля Гетьмана Івана Мазепи! Спецхран Z.
Інвентарний номер 14-..-..-М-22. Повний шифр ми передали кільком
відомим людям. Сподіваємося, колись отримаємо і фото. Більшого з цієї
ситуації не викрутиш.
У
цьому ж спецхрані лежить легендарний перстень Ярослава Мудрого з
гігантським каменем. Його знайшла у 1979 році донька Генсека Галина
Брежнєва. Один кагебіст з її свити втік на Захід, розповівши про цю
історію.
Виявилося,
що Гетьман Мазепа був власником найбільшої колекції дорогоцінностей і
книг часів Київської Русі. І Пересопницьке Євангелії, на якому
присягають Президенти України – з його зібрання.
Мазепа
зберігав частину скарбу в підземеллях Софії Київської. Про тайник знало
лише два монахи. Коли росіяни, після втечі Гетьмана, почали пошук,
монахів хтось здав. Після тортур, вони показали лабіринт з ЧАСТИНОЮ
цінностей, які і стали основою князівського і царського золотого запасу
Росії. Саме після Мазепи, Петро І і почав будувати музеї, сховища…
Чимало скарбів Мазепи та князів так і залишилися в Україні. Київ,
Переяслав, Батурин, Вишгород, Межигір‘я…Відчуваєте,
як все переплелося! Тож щодо Президента Януковича я особисто спокійний.
Він вже потрапив у цю біоенергетичну матрицю.
Як
ми зрозуміли, оригінал персня, копію якого подарували Президенту
Януковичу, теж лежить в спецхрані ЗЕТ Адміралтейства! Йому не менше 900
років. Кому саме він належав, встановити достеменно, мабуть неможливо.
Прикрасу такого рівня тримали в руках або носили, чимало князів. Дуже
може бути, що той перстень теж з колекції Мазепи, вкраденої Меншиковим
з Софії Київської. Ось така, малята, казочка написалася…
Дуже цікавить коментар рядового українського мільярдера і колекціонера світового рівня С.Тарути. Поки є лише це – «Совладелец "ПлатаРа"Николай
Платонов. - Перстень находился у нас на хранении, в экспозиции музея не
выставлялся, поэтому мы его и подарили церкви - в знак уважения. И это
уже ее решение - преподнести старинный символ власти Президенту.
Кстати, стоимость полученного Президентом княжеского перстня вовсе не
баснословная. Мы приобрели его года полтора назад в одной из частных
коллекций Киева за весьма умеренную сумму. Ныне цена этой вещи
составляет 10-15 тысяч гривен. Ведь на рынке антиквариата, в салонах,
где собираются столичные коллекционеры, каждый может купить такой
раритет. Что же касается подлинности перстня, подаренного Виктору
Януковичу, то мы заказывали в Национальном музее истории Украины
экспертизу, и специалисты дали заключение: вещь подлинная.
-
Я лично проводил металлографическую экспертизу, которая показала, что
вещь подлинная, - говорит заместитель директора Национального музея
истории Украины Иван Явтушенко. - Она изготовлена в XI веке
византийскими мастерами. Перстень сделан из золота, весит 17 граммов.
По одной из версий, в 1043 году император Константин подарил этот
символ власти сыну князя Ярослава Мудрого Всеволоду. Однако не берусь
утверждать, действительно ли Президент Украины получил именно этот
перстень».
http://www.facts.kiev.ua/archive/2010-03-10/104573/index.html
В
день інаугурації відбулося чимало знакових і символічних подій. Все те
стосується дуже різних історичних періодів і фігур. Саме тому і існує
сіра зона історії. Іронія і гумор, без яких писати про це все просто
неможливо.
Буде цікаво.
Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»