Пошуки скарбів
Полуботка

Вперше вдалося
провести таємне неформальне розслідування слідів вкладу Полуботка в Англії!
Логіка зрозуміла – потрібне втручання українського уряду! Ми кажемо, що скарб
є, складає фантастичну суму з багатьма нулями, і працює на групу сучасних
банків, господарі яких походять з однієї Середземноморської країни!

Павло Леонтійович Полуботок (1660-1724), був сином
переяславського полковника. Отримав
гарну освіту. Зробив блискучу  кар’єру. В
певний момент посварився з Мазепою і підтримав Петра 1. Полуботок був одним з
найбагатших лідерів того часу.

Отримавши владу, почав хитру дипломатичну гру з російським
царем, намагаючись зберегти Гетьманат і отримати для України максимальну
державну автономію. На жаль, програв… Росіянам вже набридли  інтриги тогочасних МАЛОРОСЕЙСЬКИХ князьків,
які дбали, перш за все, про свої кишені. Полуботок був заарештований і кинутий
до каземату Трубецького бастіону. Пройшов жахливі тортури і не видав жодної
своєї таємниці тогочасним «слідчим». Нічого не сказав! Там і помер. Розлючений
Петро послав у Гетьманські володіння спеціальну комісію, яка все переривши,
нічого не знайшла. Скарби
Полуботка зникли.

Незадовго до смерті, Полуботок, передбачаючи події, зумів
переправити до Англії значну частину коштів золотом. Вигідно розмістив під
відсотки. Написав чіткі інструкції. Заповіт.

Іншу частину скарбів обачливий Гетьман заховав у надійних
місцях. Дослідники впевнено називають Глухів. Фігурує Любеч.

Як не дивно, ніяких професійних архівних, документальних,
археологічних пошуків скарбів Полуботка ніхто не спромігся організувати. Чому?

Американське козацтво і команду дослідників журналу «Музеї України» дуже зацікавила історія,
з пошуками українських грошей у Великобританії. Як виявилося, хвилювала та
давня легенда і радянських небожителів.

«На
початку 90-х тема Полуботка не сходила з газетних шпальт. Народні депутати
Володимир Яворівський і Роман Іваничук закликали добитися від Великобританії
повернення національного багатства. Була навіть створена спеціальна комісія на
чолі з академіком П. Троньком, яка відвідала Лондон. Але британці ввічливо
відповіли, що ніяких грошей Полуботка у них немає.

Представники Bank of England, куди зверталися українці, не
розповіли всієї правди, хоча й могли б. Річ у тому, що Україна в принципі не
може претендувати на золото гетьмана, оскільки Радянський Союз ще у 1986 році
відмовився від будь-яких фінансових претензій до Великобританії. Радянські
лідери, на відміну від пересічних українців, добре знали про існування скарбу
Полуботка, тож, відмовляючись від такої величезної суми, повинні були мати для
цього дуже вагомі причини.

Комуністи почали вести переговори з Великобританією про
повернення вкладу Полуботка ще у 30-х роках. Але сума вкладу була настільки
гігантською, що виплата цих грошей поставила б Великобританію на грань
банкрутства, а відмова сплачувати їх завдала б непоправного удару по репутації
країни як надійного фінансового центру. Англійці намагалися залагодити справу
таким чином, щоби вона не отримала широкого розголосу. З радянського боку в
переговорах брав участь один із найстаріших членів партійного керівництва СРСР
– Анастас Мікоян. Переговори були секретними, будь-які подробиці невідомі досі.
Відомо лише, що до початку Другої світової війни СРСР не отримав від
Великобританії ніяких грошей.

Гроші Полуботка продовжують живити британську економіку й
сьогодні.

Найбільша проблема – у тому, що отримати спадщину гетьмана
згідно з договором, укладеним 281 рік тому, може лише людина, яка зможе
документально довести, що є прямим нащадком Полуботка. СРСР не знайшов такої
людини. Немає її і сьогодні...»

Писав
"КоммерсантЪ”

Виходить, що радянські мудреці щось таке знали, мали на руках
документи, і змогли досить успішно шантажувати англійців. Може варто покопатися
в московських архівах? Адже сліди тих переговорів і торгів, повинні залишитися
як в Росії, так і в Лондоні.

-У цій справі чимало дивних таємниць і документальних
провалів, - говорить отаман Американських козаків Сергій Цапенко, - Особливо в
частині наївного звернення напівофіційних представників тодішньої української
влади, до не зрозумілих до  кінця,
представників не то англійської влади, не то банківського бізнесу… Гляньте на
прізвища переговірників! Поезія! Публіцистика! А де професіонали? Де досвідчені
юристи-міжнародники, детективи, спецслужби? В Україні і нині майже нема людей,
спроможних на сучасному рівні, вести рівноправні переговори з таких делікатних
питань! Що говорити про ТІ роки! Тому, ознайомившись з деякими документами і
свідченнями, які досить випадково потрапили у наші руки, ми зрозуміли, що
українців просто обманули! Англія не воювала на своїй території. Не пережила
окупації. Отже, знайти документальні сліди у такій справі, та ще й з ТАКОЮ
гігантською сумою грошей дуже просто! Офіційно заявляю, що ми маємо справу зі
змовою групи міжнародних банківських кіл проти України. Нині розпочалося
розслідування.

Як нам стало відомо, група високопрофесійних представників
Служби безпеки Американського козацтва, що мають багатий досвід реальних
бойових дій і міжнародних розслідувань, вилетіла до Європи. Лондон не є
головним містом розшуків…

На жаль, очікувати миттєвий результат не варто. Пройшло
багато років. І виходить, що золото Полуботка ніхто і не шукав!!!

Виявилося, що
потрібні офіційні повноваження! Українській державі просто слід найняти солідну
адвокатську контору з Англії, яка б за певний відсоток провела детальне
розслідування і надала б нашому уряду звіт і рекомендації. Будемо чекати!

Віктор Тригуб,
журнал «Музеї України»