Високий статус

Три роки тому озеро визнано водно-болотним угіддям міжнародного значення і внесено до переліку так званих рамсарських угідь. Науковцями Національного природного парку „Синевир”, на території якого й знаходиться даний природний об’єкт, розроблено паспорт озера, забезпечується тут охорона, раціональне використання та відтворення біологічного і ландшафтного різноманіття, що й передбачено Рамсарською конвенцією. Отже, надання Синевирському озеру такого високого статусу вимагає від природоохоронців активної охорони угіддя.
Науковці поблизу гірської водойми періодично реєстрували три види птахів, що занесені до Червоної книги України: лелека чорний, пугач, підорлик малий. В прибережній смузі також зустрічаються інші рідкісні види тварин. Вчені стверджують, що дане угіддя підтримує існування низки популяцій видів, що важливі для збереження біорізноманіття регіону, включаючи озерні, річкові, болотні та лісові екосистеми.

На Синевирі також живе чудовисько?

Народжене фольклором і підкріплене фантазією сучасників Лох-Неське чудовисько, викликає неабиякий інтерес туристів до однойменного озера на півночі Шотландії. Дехто з мандрівників не може однозначно відповісти на питання: чим найбільше приваблює його Лох-Нес – красою природи чи надією побачити легендарне чудовисько. Одне слово, ніщо не зробило цьому водному об’єкту таку рекламу в усьому світі, як загадкове створіння, про яке надходили дивовижні свідчення різних людей.
Кілька десятків років тому про чудовисько заговорили й на Закарпатті. Коли в озері Синевир втопився один чоловік, водолази тривалий час шукали його тіло, а між людьми ширилася чутка, що в плесі живе чудо-риба, велика, мов корова. «Вона то й з’їла утопленика», - говорили деякі. Вигадка про Синевирське чудовисько не прижилася і, тим паче, реклами озеру не зробила.
Риби в Синевирі таки водяться, але значно менші за розмірами. Тут, у чистій гірській воді, багатій на кисень, добре почуваються форель райдужна та озерна, два види бабців, гольян звичайний, рідкісний для України харіус європейський, а також рак річковий.

Сльози Сині

Серед епітетів, якими щедро обдаровують Синевирське озеро, провідним, мабуть, є «легендарне». І не випадково, бо про гірське водне плесо існує дуже багато легенд, більшість з яких – про трагічне кохання двох молодих людей Сині й Вира. В одній з них розповідається про те, як багатий пан заборонив своїй дочці Сині зустрічатися з бідним вівчарем Виром. Кохання дівчини було таким великим, що вона не могла послухатися батька, хоча знала, що він жорстока людина. Синь таємно зустрічалася з Виром і ті рідкісні моменти робили їх щасливими. Коли про це довідався пан, то наказав вбити Вира, бо не бачив іншого способу відвернути дочку від нього.
Коли хлопець випасав овець, слуги пана спустили з гори великий камінь, який котився по схилу і вбив Вира.
Жахлива вістка шокувала дівчину. Вона прийшла на те місце, де загинув коханий, сіла на камінь і гірко плакала. Сльози лилися з очей безперестанку. Невідомо скільки плакала Синь, але з її сліз утворилося ціле озеро, яке затопило усю долину. Лише камінь посередині плеса залишився незатопленим. Він й сьогодні маленьким острівцем стоїть на тому самому місті.
Наперекір трагічним легендам, Синевирське озеро є привабливим куточком природи, де не один і не два хлопці освідчуються дівчатам в коханні. Багато з них стали щасливими. Спробував знайти тут свою долю й один з учасників популярної телепрограми „Все для тебе”, що на телеканалі „Інтер”. Минулого року на березі озера, під високими дерев’яними пам’ятниками Сині і Виру, він сказав коханій дівчині «люблю», а вона – «ні». Отже, й сучасна історія Синевира має сторінки розчарувань, нещасного кохання, про яке, можливо, колись народ складе нові легенди.