Миколаївська церква в Сокирниці

Належить до Хустської групи дерев'яних церков Закарпаття. Церква тридільна з рівноширокими нефом і бабинцем та меншим прямокутним вівтарем. Зруби церкви накриті високим двосхилим дахом. Над бабинцем здіймається висока чотиригранна каркасна вежа, завершена восьмигранним шпилем з чотирма вежечками "турничками” на рогах його основи. Під дахом вежа переходить у відкриту аркаду, яка служить голосниками. На рівні голосників вона оперезана фартухом (підсябиттям). Закритий ґанок (притвір) приставлений до західної стіни бабинця при допомозі стовпів. Вікна притвору мають таку ж трикутну профільовану форму, як і в Крайниківській. Над притвором вище піддашшя влаштована галерея – аркада з фігурними стовпцями. Піддашшя, яке лежить на випусках вінців зрубу, оточує церкву лише з трьох сторін – західної, південної та північної. Зі східної сторони воно переходить у дах вівтарного зрубу, який є значно нижчий даху основного об'єму. Всі дахи і вежа криті лемехом.

Всередині всі три об'єми мають при підняте коробове склепіння. Неф під п'ятою склепіння скріплений поперечною бантиною. При західній стіні влаштовані хори, вихід на вежу відсутній. Стіни всіх об'ємів вкриті побілкою з накатом.

Іконостас втрачений. З нього залишилися лише чотири ікони пределли. Одна з них із зображенням Онуфрія і Петра Афонського, що під втраченою намісною іконою Христа, має дату А Y МИ (1748) ІАНУАРІИ. Виконання примітивне. Решта ікон пределли також ХVІІІ ст. Крім цього в церкві знаходяться дві ікони Богоматері ХVІІ ст., Миколи і собор архангела Михаїла ХVІІ – ХVІІІ ст.

Церква збудована з дубового дерева на таких же підвалинах, прокладених на кам'яному фундаменті.

Пам'ятка постала у ХVІІ ст. Точна дата побудови невідома. В історичній довідці, що знаходиться у церкві, написано: "Збудована у ХVІІ ст. і перевезена з села Шашвар Виноградівського району. В селі поставлена у 1703 р., про що свідчить дата, яка є на зрубі храму”. Відносно цієї дати необхідно зробити уточнення. Підчас обстеження пам'ятки був правильно прочитаний напис на третьому брусі знизу північної сторони притвору: "ПРЕСТАВИЛАСЯ ПОПАДІА МАРІА РОК А Y З (1707)”. Як видно з цього поминального напису рік 1707, а не 1703, відноситься не до побудови, а до смерті попаді Марії. Пам'ятка без сумніву відноситься до ХVІІ ст. І вже перед 1707 роком стояла у Сокирниці.

У північно-західному куті церковного подвір'я стоїть двоярусна каркасна чотиригранна на плані дзвіниця, накрита наметовим дахом. Дахи, стіни і піддашшя криті лемехом, нижній ярус шальований вертикально дошками. Як і церква, збудована з дубового дерева.

Примітка: Площа охоронної зони – 4,9 га.

Церква в с. Крайниково

Була побудована в 1666-68рр., про що свідчить напис на надпоріжнику притвора (бабинця). Церква маленька (розміри вівтаря дорівнюють 7х8,5 ліктів, а рівноширокого зруба нави та бабинця 14х20 ліктів; 3,22х3,95 м та 6,48х9,25 м). Церква тридільна з рівношироким бабинцем та навою і вузчим вівтарем. Нава і бабинець перекриті одним стрімким чотирьохсхилим дахом, вівтар має такий же по формі, але нижчий дах. Побудова плану церкви – архаїчна. Церква побудована з високих дубових брусів, з'єднаних врубками в канюк з потайним прямим зубом. Віконця – маленькі 26х37 см та 36х37 см. Однак у архітектурі цієї церкви з'являється новий конструктивний прийом, відсутній в старіших церквах і який дуже рідко зустрічається пізніше – ґанок-галерея зв'язана у західній стіні в один загальний зруб бабинця і нави. Цей прийом запозичений з житлово-господарського будівництва України.

Від ґанку-галереї опасання, яке опирається на випусти зрубу і переходить у дах вівтаря. Вікна надопасання нави більші ніж вікна підопасання. Над бабинцем височить прямокутна в плані, висока вежа з підсябиттям з високим шпилястим завершенням і чотирма маленькими шпилями по кутах.

Під дахом піддашшя на північній стіні надопасання є нарисовані чорною фарбою (сажою) контури апостолів з написами, а на західній стіні бабинця також намальовано архангела Михаїла.

Побудована в ХVІІ ст. церква мала плескаті перекриття, які йшли по сволоку. Плескаті перекриття були замінені на коробові в ХVІІІ ст. На східній стіні вівтаря, зовні є дата А Y ОЄ (1775 р.). Можливо, що вона відповідає перебудові склепіння.

В наві найбільш старий стінопис зберігся на східній стіні, це зображення апостолів і Пантократора з предстоячими Марією та Іоаном Хрестителем і ймовірно відносяться до побудови церкви 1668 року.

Ктиторський напис під зображеннями на стіні св. Миколи (південна стіна) та архангела Михаїла (північна стіна) свідчить про те, що вони були намальовані в 1771 році. Ці зображення монохромні, виконані місцевим майстром в стилі народного закарпатського живопису.

Іконостас, після перебудови склепіння, був перероблений у 1763-1768 роках, про що говорить напис під іконою Богородиці на педелі, який виконав маляр Яворський з Вілок у 1766 р. Напис на дияконських дверях відноситься до 1763 р. В іконостасі збереглись ікони і з ХVІІ ст. – "Собор архангела Михаїла”. Празнички, на жаль, утрачені.

В кінці ХVІІІ ст. народний маляр – примітивіст розмалював вівтар на теми Євхаристії, Старостей та намалював окремі постаті святих і мучеників.

Розташована в центрі села на горі на території старого цвинтаря. Церква двозрубна тридільна з рівноширокими нефом і бабинцем та меншим прямокутним вівтарем у плані. Над бабинцем здіймається чотиригранна каркасна вежа, завершеним високим готичним шпилем з чотирма віжечками на рогах. Під дахом вежі розміщенні голосники, нижче під ними підсябиття. Всі дахи криті лемехом. Дах вівтаря набагато нижчий даху нефу. Церква збудована з дубового дерева на кам'яному фундаменті, кладеному на розчині. Замки виконані в "канюк” з потайним навкісним зубом без лишків. Піддашшя, яке оперізує церкву лише з трьох сторін, лежить на випустах вінців зрубу. При вівтарному зрубі Піддашшя переходить у його дах. До західного фасаду примикає закритий ґанок (притвор), який є продовженням зрубу бабинця. До притвору ведуть двері з написом про час побудови пам'ятки. В притворі прорізані фігурні віконця по два з боків і шість спереду. Над ґанком влаштована відкрита галерея.

Інтер'єр. Неф і вівтарний зруб перекриті високим коробовим склепінням, у бабинці плеската стеля. При західній стіні нефу влаштовані хори. Вихід з хорів у приміщення над бабинцем відсутній. Виріз між бабинцем і нефом має форму ажурної аркади.

В церкві знаходиться дуже знищений іконостас. За збереженими іконами та обрамленнями його можна датувати ХVІІІ ст. Всього збереглося 9 ікон, Решта втрачені. Стіни і склепіння вівтарного зрубу вкриті настінним живописом. Живопис виконаний клеєвою фарбою на білому крейдяному грунті. На стиках брусів наклеєна полотняна паволока. Цей стінопис настільки знищений (75%), що трудно відчитати зображені на ньому сюжети. По центру склепіння зображена Богоматір знамення, по боках в овалах святителі. На західній стіні жертовник з палаючим вогнем.

Цей стінопис, як свідчить напис на західній стіні вівтаря над царськими дверима, виконаний у 1828 р. художником Йосифом Корнмаєром старанням місцевого священика Дмитра Турца. Напис виконаний на латинській мові.

Церква збудована у 1779 р. Це підтверджують написи на дверях ґанку і церкви. На перших дверях виконаний латинкою, на других кирилицею. За стилем пам'ятка відноситься до Хустської групи дерев'яних церков Закарпаття.

Примітка: Площа охоронної зони – 2,72 га.

Церква Параскевії в с. Олександрівка

Стоїть на невисокому пагорбі. Вона тризрубна з рівношироким зруби нави і бабинця перекритими одним стрімким дахом та вужчим і нижчим зрубом вівтаря, перекритим окремим дахом. Дахи покриті лемехом. До бабинця прибудований ґанок з різьбленими стовпчиками. Над бабинцем височить стрімка вежа, яка завершується високим шпилем з чотирма маленькими на кутах. Церкву оперезує піддашшя на консолях. В 1751 р. про цю церкву мукачівський єпископ М. Ольшавський зробив такий запис: Церква дерев'яна з вежею, в дуже бідному стані, скоро розпадеться. Образами якось заощаджена. Присвячена св. Параскевії. Вже в 1753 р. церква була перебудована, про що свідчить напис на південному фасаді церкви біля вікна над піддашшям: "МЕСЦ АПРІЛ ЧІСЛА ВІ СЕЙ ХРАМ СОЗДАН. ГАЖИГ ( 1753 г .)”.В зрубі під опасанням церква зберегла архаїчні риси – великі розміри брусів, врубки в канюк з потайним зрубом, маленьке віконце на північній стіні вівтаря і, найважливіше, пропорційність побудови плану, характерну для церков Закарпаття 15-16 ст. Тому можна вважати, що в 1753 році була перебудована тільки верхня частина церкви. В інтер'єрі, в наві та вівтарі, церква має коробові склепіння, а в бабинці плескаті, настельні з дощок, з прямокутним отвором для виходу на вежу.

Стіни і склепіння всіх трьох зрубів церкви покриті стінописом, який був створений в наві в 1779 р. художником Стефаном Теребельським, про що говорить напис, зроблений ним на західній стіні нави. Стінопис нави присвячений страсному циклу, темі першородного гріха і Апокаліпсису: на південній стіні – " Моління про чашу”, "Поцілунок Юди”, "Взяття під стражу”, "Бичування”, на північній стіні – "Несіння хреста”, "Розп'яття”, на західній стіні – "Вигнання з раю”, "Гріхопадіння”, "Каїн та Авель”, "Хрестоприношення Авраама”. У верхній частині стіни сцени втрачені. На кутах склепіння в прямокутних рамах зображені Євангелісти, в центрі – "Новозавітна Трійця”; на південній частині склепіння – "Лєствіца Іоанна”, "Вознесіння Іллі на небо”, "Сім горящих свічок”, та "Іоан проковтує книгу”. Художник надає постатям об'єму всіма засобами рисунку; він виразно передає почуття персонажів. Колорит стінопису вишуканий і декоративний.

Образи святих мучеників на стінах нави намалював інший маляр. Йому належить й стінопис бабинця. Мученики і мучениці (Варвара, Параскевія, Пафнутій, Олексій – людина божа, Федір та ін.) як і діви розумні та нерозумні на стінах бабинця зображені в вишуканих позах. Головною сценою стінопису бабинця є "Страшний суд”, але від нього збереглась тільки верхня частина з зображенням суду небесного в зв'язку з тим, що на початку ХХ ст. в стіні між навою і бабинцем були прорізані великі отвори. На південній і північній стінах – зображення вершників на зелених, сірих і рожевих конях; на західній стіні розміщені зображення "Од тяготи на мені бремені”, "Соломія з головою Іоана Хрестителя”, "Христос перед Пілатом” та "Втеча до Єгипту”.

Його стінопис відрізняється ще більшою вишуканістю колориту, побудованого на сполученні мілких тонів червоного, блакитного, білого і зеленого, яким художник надає прозорість і легкість.

Стінопис вівтаря присвячений темі Євхаристії. В двох ярусах на стінах зображені отці церкви, на східній стіні – "Жертвоприношення Авраама”. Малюнок цього майстра – сухий, в загальному колорит – сіруватий.

Примітка: Площа охоронної зони – 2,2 га.