Кажуть, що найважче на тривалий період залишитись в ефірі  розважальним передачам, бо ж смаки людей міняються ду­же скоро. Це призводить до спа­ду їх рейтингу. Своєрідний ре­корд російського телебачення переступила передача «Поле Чу­дес», яку заснував ще у 1990 році Владіслав Лістьєв, талановитий тележурналіст і перший її веду­чий. Таким чином, протягом 19 років «Поле Чудес» творить справжні чудеса: впевнено тримається в ефірі й отримує чи не найвищий рейтинг серед розва­жальних телепередач Першого каналу. За статистикою, лише в Росії «чудеса» дивиться понад двадцять млн. чоловік , а передачу транс­люють ще й в інших державах СНД.

Таку велику популярність шоу отримало, передусім, завдяки Леоніду Якубовичу. Ця людина, з життєрадісними очима, легенда­рними сивими вусами і прекрас­ним почуттям гумору, зуміла втримати телевізійну гру в ефірі. Більше того, керівництво Першого каналу Росії на даний час й не думає ставити питання: скільки ще років проживе «Поле Чудес»? Можна тільки припустити, що шоу буде дія­ти рівно стільки років, скільки проживе Якубович. Без нього (з іншим ведучим ) –  це вже не буде «Поле Чудес».

Причиною великої популярно­сті гри є ще й той факт, що в ній беруть участь люди з різних куто­чків Росії та СНД. А глядачам по­добається таке різноманіття, можливість вболівати за земляків і самим віртуально брати участь у грі, відгадуючи слова.

Відбір учасників «Поля Чу­дес» спочатку проводився наступним чином: перш за все, на адресу редакції необ­хідно було надіслати кросворд. Бажа­но, щоб він був оригінальним, бо звичайний  не торкнеться серця редактора і його просто викинуть. Це й зрозуміло. От порівняйте, кого швидше відберуть для участі в грі: того, що надіслав кросворд у конверті на аркуші паперу, вир­ваного з шкільного зошита, чи то­го, що прислав де­рев'яний будиночок, на стінах якого вирізьблено кросворд? Зві­сно, що другого.

  Окрім оригінального кросвор­ду, необхідно було написати не менш цікаву розповідь про себе, а ще надіслати своє фото.

  Усі матеріали, надіслані в ре­дакцію "Поля Чудес", уважно роз­глядалися і відбиралися кращі. Власне, автори останніх й за­прошувалися на зйомки телевізійної гри.

Вони, за тиждень до запису програми, обов'язково повинні були  подзвонити у редакцію "Поля Чу­дес" і підтвердити, що таки при­їдуть в Москву по "чудеса". Якщо дзвінок не поступив, замість віді­браного учасника, шукають іншо­го.

Зараз писати кросворди зовсім не обов’язково. Потрапити на «Поле чудес» можна іншим способом, взявши участь у SMS-вікторині.

За один, або два дні до зйо­мок, редакція збирає усіх гравців на співбесіду, яку  починає прово­дити адміністратор програми, продовжують директор, редактор і, звісно, сам ведучий Леонід Якубович. Найцікавіше спілкува­тися з останнім. Леонід Аркадійович дотепно жартує, дає поради

"За тривалий  період існування нашої передачі, з її учасниками траплялися рі­зні випадки. До прикладу: з однієї жінки впала юбка – це ми перезні­мали. Тож, якщо з учасниками станеться щось подібне, то в ефір це не піде", – каже Якубович.

   До речі, запис гри "Поле Чудес" відбувається не в п'ятницю, як ми звикли дивитись по телевізору, а в суботу і неділю. Знімаються відразу три або чотири передачі, які, після монтажу, почергово подаються в ефір.

За годину до запису шоу, учас­ників гримують. Обов'язковою є зу­стріч з ведучим. Одна жінка, учас­ниця гри, скаржиться, що дуже хви­люється.

«А без хвилювання у нас не було б "Поля Чудес", – каже Леонід Аркадійович. - Це нормальне яви­ще, тож, ні пуху ні пера!»

Що далі?

   Далі те, що ви бачите на екранах своїх телеві­зорів – захоплююча і весела гра, хо­ча значна частина відзнятого зали­шається за кадром.

   Справа в тому, що для передачі "Поле Чудес" в ефірі відведено п’ятдесят  хвилини, а зйомки можуть тривати від двох до... п'яти годин. Тож Леонід Якубович радить учасникам: "Старайтесь утриматися в кадрі – будемо різати по-живому".

    Утриматись в кадрі – це означає, що треба цікаво і змістовно запов­нювати паузу, яку створює обер­тання барабану. Поки він зупинить­ся на відповідному секторі, учасник гри має розповісти щось цікаве з власного життя, пожартувати чи подарувати ведучому подарунок.

    За всю історію існування переда­чі  Якубовичу надарували  стільки  всіляких речей, що було вирішено створити музей "Поля Чудес". І створили. Зараз в ньому зберігаються різноманітні експонати, які, свого часу, були подарунками для ведучого. Особливу увагу привертає великий орел вирізьблений з дерева –  справжній витвір мистецтва. Унікальним експонатом музею є чорний ящик, у якому вперше Владислав Лістьєв виніс в студію приз.

    Усім відомо, як учасники "Поля Чудес" люблять наряджати ведучого в найрізноманітніший одяг. Частина гардеробу зберіга­ється у музеї і, що цікаво, відві­дувачі даного закладу без будь-яких перешкод можуть приміряти на собі це вбрання та сфотогра­фуватися в ньому.

       Зовсім інша доля чекає їстівні подарунки: їх миттєво з'їдають у кінці гри. Особливо це стосується тортів, шоколаду та іншої смако­ти. Не пропадати ж добру.  

Стосовно спиртних напоїв, які гравці іноді дарують веду­чому, то для їх споживання за­здалегідь готують одноразові стакани. Отже, неважко здогада­тися, яке свято починається після зйомок передачі... (Жарт). Насправді, про долю подарованого спиртного автору цих рядків нічого невідомо.