Таємниці булави
Сірка – символу Кубані

Доля легендарної
булави Сірка багато років хвилює дослідників. Розпочавши розшуки, ми потрапили
в серію таємничих пригод. І вони ще тривають… Все почалося 1920 року. Тоді
останній Прем‘єр-Міністр Кубанської Народної республіки і останній легітимний
отаман Кубанського козацтва Василь Іванис, назавжди покинув землю Кубані. У чемодані вивіз магічний символ влади ВСІХ
козаків - унікальну Булаву Івана Сірка.

Історія того символу влади губиться десь у
віках. Існує легенда, що булаву зробили при дворі турецького султана,
спеціально для запорожців. Використали якесь дивне золото і дуже чисте срібло.
В середині булави теж є якийсь секрет... Ручка зроблена з дивного дерева, і теж
з секретом...

Коли Булава потрапила до козаків за часів
Сірка, була спеціально відібрана, пройшла кілька загадкових ритуалів, які
надали їй якихось неймовірних енергетичних якостей... З того часу, Булава
постійно перебувала в руках всіх основних верховних отаманів і Гетьманів
Запорізького козацтва. Треба відзначити, що на Січі було багато булав. Але, ця
була на особливому рахунку...

Вдалося визначити, що наша булава, крім
Сірка, побувала в руках Богдана Хмельницького, його сина, Мазепи, Орлика,
Полуботка, Апостола... Разом з козаками переїхала на Кубань, де її історію
дослідити легше... Дуже ймовірно, що перебувала булава на Задунайській
Січі, хоча, це вже тема для професійних істориків...

…Виявилося, що
проїхавши з Іванисом всю Європу, булава опинилася в Канаді. У 1974 році, перед
смертю, Василь Іванис заповів свій архів і булаву Сірка, Колегії Святого Андрея
у Вінніпегу, що діє при Манітобському університеті. Поставив дві цікаві умови.
Якщо Кубань переможе комуністичну заразу, і увійде до складу України, чи стане
незалежною, передати архів і булаву до музею у Краснодарі. Якщо Україна здобуде
незалежність без Кубані, передати булаву і архів до Дніпропетровського музею
імені Д.Яворницького.

На жаль, здобути
свободу Кубані не вдалося. Незалежною стала Україна! Прийшов час виконати
останнє бажання славного отамана.

Виникло чимало
скептиків. Дуже доречно, до справи долучився блискучий історик із Запоріжжя
Максим Остапенко, що очолює нині Національний заповідник «Хортиця». Поки ми
думали, як до цієї справи підступитися, він просто знайшов публікацію у старому
емігрантському журналі, де було фото булави Сірка! Професійні історики, які, як
завжди, іронічно, спостерігали за нашими муками, були шоковані. Знайшлося
документальне підтвердження легендам і переказам.

Нам допомагав
лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок, що брав участь у одній з прес-конференцій у
Музеї гетьманства. Особисто телефонував нашому Послу в Канаді Ігорю Осташу.
Залучали діаспорні організації, пресу. Марно. Або наших представників не
пустили, або сказали не те… Сліди такого архіву і такої булави відшукати легко.
Але, робити це повинні підготовлені люди. Любителі-ентузіасти дуже ризикують.
Тут все не так просто, як здається звичайному обивателю… Розшуки тривають.

Завдання ті
самі. Дізнатися, де саме нині булава і архів. Знайти заповіт. Можливо, за
допомогою місцевої влади Дніпропетровська, спробувати офіційно повернути
цінності до музею імені Д.Яворницького, на вічне зберігання у державному
музейному фонді. Скоріш за все, буде сформована спеціальна група, яка спробує
розібратися з деталями на місці – у Вінніпезі… Нам потрібна реальна державна
підтримка чи сприяння патріотичного бізнесу. Поки що не маємо ні того, ні
іншого…

Чекаємо гарних
новин!

Віктор Тригуб,
редактор журналу «Музеї України»

 Учасники
кількох легендарних розслідувань: В.Мудрик (газета Блик), Олег
Тягнибок, Володимир Остапович, Віктор Тригуб у Музеї гетьманства

[video]http://www.youtube.com/watch?v=lt8o8nc90do[/video]