Нудистський пляж в музеї Пирогів,

 або Зелені чоловічки в українській культурі

Міністра культури України Євгена Нищука варто негайно привести до тями. І повернути з прекрасної віртуальної реальності до неприємної чорнової роботи. Досить піаритися через сайт держструктури – час розгрібати музейні завали Кириленка!

Публікуємо матеріал  В.Логвінова.

Вже кілька років штормить неозорий простір українського Міністерства культури. Якщо говорити про здобутки української культури останніх років, то вони відбулися не завдяки, а всупереч Мінкульту. Як же так? Індіанці – окремо, вожді – окремо? І проблеми індіанців вождів не обходять?! У чому причина неефективності установи?

За часи незалежної української історії змінилось багато Міністрів культури. Були як творчі особистості, такі, як Оксана Білозір і Богдан Ступка, так і досвідчені чиновники-буквоїди. Але жодного разу українське міністерство культури не посіло належного місця в авангарді кільватерної колони управлінських структур країни. Натомість воно продовжило традиції Мінкульту УРСР по розпилу залишкового фінансування незрозумілої владі субстанції, яку за інерцією називали «культура».

Біда всієї виконавчої влади, не лише Міністерства культури – повна і суцільна безвідповідальність за всі їхні дії та бездіяльність. Адже провина за наші поразки в Криму і на Донбасі лежать не тільки на військових, що занедбали армію могутньої країни. А де були наші культур-менеджери, коли українська частка культурного простору скочувалась на маргінес, а її місце спокійно опановувала бездарна «попса»?!

Крім натуралізованої агентури, у нас ніколи не бракувало «услужлівих ідіотов». Незважаючи на те, що вал зйомок російських, а часто відверто антиукраїнських фільмів та серіалів з наших майданчиків в основному сплив, українські медіа продовжують традицію зйомок продукту, який «українським» назвати язик не повернеться. Фігуранти «чорних списків», нашвидкуруч склепаних «папєрєднім» В’ячеславом Кириленком, потихеньку, з благословення того ж В’ячеслава Анатолійовича, знімається вряди-годи на українських майданчиках. А нас пробують нагодувати «попсянкою», тільки вже у вишиваній сорочці.

Те, що криза тієї галузі, що знаходиться під управлінням Мінкульту неминуча, розуміли всі. Останні події в країні прискорили її. В таких ситуаціях потрібен кризовий менеджер. Але хто назве В. Кириленка «кризовим менеджером», нехай піде на вичитку до сильного священика. Це керівник, який відповідальний (чи безвідповідальний) за хаос, що панує зараз зокрема, в музейній галузі. Призначення ставлеників Кириленка на ключові посади директорів відбулися так само похапцем і не прозоро, як і самого міністра. Генеральними директорами таких надскладних об’єктів, як Історичний музей та Музей народної архітектури у Пирогові призначено людей, які рекордно швидкими темпами нищать те, що створювалось десятиліттями. Нелегкий спадок дістався новому складу Мінкульту!

Спостерігаючи за їхніми діями, я вловив знайому закономірність. Сосновські,  бойки та їм подібні – це – «зелені чоловічки». Вони, користуючись бездіяльністю виконавчої влади, захоплюють об’єкти, яким випало нещастя потрапити їм у підпорядкування. При цьому робиться імітація якогось дотримання законності при повному її ігноруванні. Сосновська пачками звільняє людей, які складають основу, золотий фонд Історичного музею. Її новації прогнозовано ведуть до того, що славетний музей перетворюється на «попсову галерею» (вибачте за слово галерея). Дивні штатні розписи, завдяки яким стало можливим розправитись з колективом та повністю змінити обличчя музеїв, візували чиновники Мінкульту. Більш детально про садистські втіхи пані директорки – у статті«Рейдерське захоплення фондових колекцій Національного історичного музею України». Чи хтось відповість за це? – питання риторичне…

У Пирогові в цей час все значно «веселіше». Отцю Юрію Бойку з його «зеленими людцями» крім всього іншого, очевидно, стоїть задача заробити на «общак». Хто поставив цю задачу, можемо легко здогадатись. Гучні фестивалі під патронатом «самого» віце-прем’єра, з яких ледве чотири відсотка йдуть у бюджет, продаж вхідних квитків за «лівими» схемами – це – лише надводна частина айсберга. Позаминулими вихідними «зелені чоловічки» стали «іхтіандрами». Національний музей перетворився чи то на гідро-, чи то на аквапарк. На численних фото – серед похнюплених вітряків надувні гірки, люди в плавках та торговельні точки. Добре, що генеральний директор ніколи не читав текст закону «Про музеї та музейну справу». Інакше б він побачив, що практично всі пункти цього закону він порушив. Але він ще не читав і «Про квиткове господарство». Таке враження, що взагалі нічого не читав. Заступник з науки також, напевно, давно тримав в руках книгу. Інакше він би згадав, що існують жорсткі вимоги до експозиційних зон (якщо такі існують в Музеї з 50-річною історією). Шкода, що Ігор Михайлович Паньків натомість збирає гроші за несанкціоновані зйомки та допомагає у проведенні «фестивалів», які нічого спільного з етнографією не мають. Нічого особистого – просто – гроші…Пробачимо йому цю маленьку пристрасть. У нього є набагато серйозніші недоліки, як у наукового керівника установи.

А в цей час музей стрімко деградує та втрачає право на частку «Національний». Значна частина колективу просто не ходить на роботу. Тих, хто здатен був щось робити, звільняють. Таке враження, що Музей, як Крим, готують до здачі. Або до дерибану. «Зелені чоловічки»! Нещодавно трактором скосили дубок засновника музею Тронька. Символічно!..

А що наше «делікатне» міністерство? «Мовчить, бо благоденствує…». Чиновники, відповідальні за галузь, самоусунулись. Пан Рожко, як завжди, розводить рученята та готується до фестивалю у Тустані. Можливо, в зв’язку з останніми тенденціями у Пирогові, змушені будуть відкривати ще і відділ гідропарків. Хай тоді вже зразу підпорядкують його управлінню цирками. Блазнів набирати не потрібно – своїх досить. У відповідь на відчайдушні звернення по допомогу  плодяться чергові комісії. Якщо хто не знає алгоритм роботи комісій – можу ознайомити. Зазвичай в кінці роботи комісії її членам або голові робляться подарунки. І тоді – кількість та сума порушень значно зменшується. Якщо цього не відбувається – йдуть приписи, відписки і т. д. Жуйка, одним словом. А тим часом «зелені людці» роблять свою справу. Колективи заміняють на слухняних нефахівців, колекції готують до входження в сферу «сірих» колекціонерів… Міністерство ризикує одного разу з’ясувати, що воно залишилось саме, без установ. Крим пам’ятаєте?! І кому тоді потрібна буде така кількість чиновників?

Шановні колеги, без реформування не обійдеться. А імітація реформ ще тільки погіршить ситуацію. Зробіть щось конкретне. Почніть з музеїв.

Вадим Логвінов.

Київ – Пирогів – Щасливе.

Міністру культури досить піаритися! Краще рятуйте музеї!

Необхідний коментар

Свого часу команда часопису “Музеї України” жорстко критикувала Міністра культури Євгена Нищука за надмірне захоплення самопіаром і повне ігнорування проблем знакових музеїв. Не в останню чергу це стало причиною його гучної відставки. Призначили ще більш упосліджене нещастя – Славіка Кириленка, який натворив такого, що несподівано повернутий у Мінкульт Нищук на тому фоні здається просто ідеалом державного менеджера. Однак…

Проблеми музеїв не зникли. І назви закладів ті самі. Триває хаос і корупція в музеях Лаври. Жахлива кадрова політика, незаконні звільнення, колектив колотить. Вже який рік! Мінкульт мовчить.

Національний історичнй музей вартно трохи перейменувати – за нинішнього керівника його можна називати Клінічно-судовим закладом культури. Невже до Міністра не доходять новини про ганебні скандали, безглузді кадрові перестановки, божевільні структурні зміни, брутальні звільнення досвідчених професіоналів, а відповідно суди, які адміністрація програє в масовій кількості? А потім підуть відшкодування постраждалим за рахунок держбюджету! Мінкульт абстрагований!

В Національному музеї народної архітектури і побуту України в Пирогові ситуація вже просто аварійна! Ми ризикуємо втратити найбільший скансен Європи як музейний заклад! Прикольний піп, якого просунув на директорство Кириленко, начудив років на 15 з конфіскацією!

Це треба було додуматися повністю віддати каси музею, тобто продаж квитків до державного закладу, сумнівній приватній фірмі, яка забирає у бездонно-корупційні кишені левову частку грошей Національного музею, що приносить гігантські збитки бюджету України через несплачені податки, гальмує розвиток і ремонт скансену через банальну крадіжку на очах у всіх! Такої нахабної бандитської оборудки у державних музеях ще не було! Про кадри, рівень наукової роботи, господарські питання, реставрацію якось і говорити соромно. Як і про напівстихійні базари, алкогольні розливайки з “пальоним” пійлом, десятки торгівельних точок з китайським “народним мистецтвом”… Між тим, більшість відвідувачів там діти, студенство…

Попу-директору то байдуже. Видно вже думає лише про релігію, духовність, гроші і секс. Інакше пояснити чергову грандіозну аферу з побудовою просто в експозиційній зоні, серед вітряків і столітніх хатинок під очеретом, “прокачаного” гумового “авкапарку”, довкола якого бігають майже голі хлопчики і дівчатка у “космічному” стані, не можна. Чудове місце для молодіжного нудистського пляжу за окремі гроші, квитки до якого продасть Контрамарка… І взагалі, чому не розвинути в музейному Пирогові секс-туризм, для потріпаних пенсіонерів з багатої Європи? Нині це модно. І для декого, як наркоторговців та сутенерів вигідно. Який музей?! То застарілий лубочний совок!

Пряме питання до керівника Управління музейної справи Мінкульту В.Рожка – може досить видавати себе за добру “хмаринку в штанах” і чесно написати заяву про відставку? У Вас примітивно-бездарний стиль керівництва музейною галуззю! Вірніше,  відсутність стилю. Саме завдяки бездіяльності, хронічному переляку, малограмотності, некомпетенції цього дрібного чиновника, який давно мав розібратися у ситуації, дати чіткі рекомендації Міністру, привернути увагу до проблем, залучити пресу, громадськість, проблеми консервуються, напруга зростає, скандали вибухають. Баласту варто позбавитися!

Окремий привіт дівчаткам-симпатюлькам з прес-служби Мінкульту. Ваше завдання – інформувати громадськість про стан справ в культурі! Але, робота на олігархічних телеканалах перетворила Вас на рекламщиць та піарниць. Сайт Мінкульту – то офіційне представництво вищого органу державної влади, а не галерея портретів Міністра у різних позах на фоні когось і чогось. І не суцільна хроніка звітів про протокольні зустрічі на паркеті!

Вже досить ховати голову в пісок! Мінкульт не страус! Організуйте публічний візит Міністра в Лавру, в Пирогів, до Історичного музею… Хай зустрінеться з колективами, послухає… І нарешті звільнить одіозних керівників… Далі – конкурс. Скандали самі не вибухають. Кадрові проблеми не зникнуть самі.

У Вас ще є трохи часу – дійте! Інакше, весь негатив знову піде на вас. І ми всі разом нещодавно те все пройшли. Граблі ті самі...

Очищення і реформи чи відставка?

Віктор Тригуб, редактор журналу “Музеї України”