Кільком молодим викладачам Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка неодноразово доводилося спостерігати за поведінкою студентів у міському парку: відпочиваючи, майбутні педагоги їли чіпси, пили сік, «Кока-колу», а упаковки і пластикові пляшки залишали на лавочках чи викидали на газони, хоча неподалік стояв ящик для сміття. Викладачі могли би зробити зауваження, але вони пішли іншим шляхом виховати молодь з повагою ставитися до довкілля і, врешті, бути більш культурними. Вони, як і студенти, купили чіпси, сік й пішли у міський парк. Сидячи на лавочці, смакували придбаними продуктами, а далі – упаковки відносили до ящика зі сміттям і знову сідали на лавочку. Відпочинок у міському парку став для викладачів традицією, а ще – дослідженням. За його результатами, приблизно 90% молоді, бачачи дії викладачів, робили так само, тобто, сміття відносили у призначене для нього місце.

         Ось в чому річ. Усі ми часто незадоволені іншими людьми, засуджуємо їхні вчинки, а самі так само робимо. Але є інший ефективний спосіб впливу на оточуючих – давати добрий приклад власними справами. Загалом, Дрогобич, що на Львівщині, чисте і красиве місто. Одразу видно – місцеві жителі дбають про нього. Тут прекрасні парки з численними деревами різних порід, пам’ятниками відомим людям, але, передусім, славиться Дрогобич своєю багатовіковою історією, архітектурними пам’ятками і, загалом, культурою. Саме у цьому місті навчався Іван Франко, спочатку у так званій нормальній школі, а потім – в Дрогобицькій реальній гімназії імені Франца-Йосифа. Будівля, в якій колись була гімназія, збереглася донині – зараз у ній філологічний факультет педуніверситету. Студенти, що тут навчаються, з гордістю розповідають про цей факт. Їх зрозуміти можна, адже вчитися там, де вчився Франко, чий вклад в українську культуру неоцінимий, – почесно. Він написав понад 6 тисяч творів, і не лише літературних. Його перу належать праці з етнографії, соціології, економіки тощо. Не випадково для дослідження феномену Франка сформувалася ціла наука, що отримала назву франкознавство.

        Франко – гордість жителів Дрогобича, а ще вони пишаються майже тисячолітньою історією міста. Розповідають легенду, що майже 900 років тому існувало поселення Бич, яке спалив половецький хан. Незабаром, неподалік від згарища, народився Другий Бич – Дрогобич. Місто свого часу пережило напади татарських орд, дрогобиччани, поряд з Богданом Хмельницьким, боролися проти польської шляхти, домагалися незалежності своєї країни в рядах Українських Січових Стрільців та Української Повстанської Армії. Таким було минуле.

       Сучасний Дрогобич – визначний культурний і освітній центр України. Тут діє Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка (цей ВУЗ має свою філію і на Закарпатті, в Хусті), ряд середніх спеціальних навчальних закладів, зокрема, музичне училище. Місто з населенням 90 тис. чол. може похвалитися 9-ма бібліотеками, одна з яких носить ім’я В’ячеслава Чорновола. В Дрогобичі видається аж 6 газет і діє місцева телерадіомовна компанія.

       Попри це, найбільше дрогобиччани можуть гордитися своєю щирістю у спілкуванні, готовністю допомогти, патріотизмом. Але вони тим не пишаються, бо не вважають це за заслугу, а кажуть, що так воно й має бути.