Редактор "Музеїв України"Віктор Тригуб: "Музеї з рубрик криміналу перемістилися у таблоїди..."
Редактор "Музеїв України"Віктор Тригуб: "Музеї з рубрик криміналу перемістилися у таблоїди..." Україна
- лідер за кількістю музеїв! У нас діє понад 500 державних музеїв, десь
3500 музеїв і кімнат в системі Міносвіти, більше 50 в Мінобороні. Ну, і
гігантська армія відомчих та приватних музеїв, зареєструвати і
порахувати які ще нікому не вдалося. Всього десь 5000 різнопланових
музейних установ. Саме новини з музеїв формують якийсь позитив у
культурологічному житті - саме тут відбувається найбільше виставок,
презентацій, фестивалів... Хоча і резонанс від скандалів одразу
отримує міжнародний резонанс. Про непросту ситуацію у галузі
говоримо з засновником і редактором журналу "Музеї України", Почесним
працівником туризму України Віктором Тригубом. -Пане Вікторе, вітаємо Вас і соратників з Міжнародним днем музеїв! Чим нині живуть українські музеї? -Звичайним
трудовим ритмом - приймають туристів, проводять екскурсії, науковими
дослідженнями. Ну, і постійно тримають оборону від чиновників, попів,
криміналу, що нині майже не відрізняються. Давайте не обговорювати
набридлу тему безглуздих кадрових ротацій, коли професіоналів замінюють
молодими коханками... Основна маса музейників - прекрасні порядні люди,
які роблять наші музеї візитівками України. У нас прекрасні музеї, які
варто постійно відвідувати, водити туди дітей! Нам всім треба
підтримувати, розвивати, захищати музеї, не дивлячись на те, якого
кольору влада - музеї, історія залишаться народу у будь-якому випадку!
Користуючись нагодою, вітаю всіх людей, причетних до музеїв з святом!
Наша музейна система - одна з кращих у світі! Попри всі недоліки і
проблеми! -Наприкінці минулого року Ви оголосили про припинення паперового випуску журналу "Музеї України". Яка ситуація нині? -Чесно
кажучи, ми не очікували, що коротке повідомлення про вихід з
передплатного каталогу, викличе таку бурхливу реакцію. Ми і так, без
будь-якої підтримки утрималися на ринку майже 10 років. Без заробітної
плати, гонорарів, оплачених відряджень. На ентузіазмі і патріотизмі.
Продовжуємо поновлювати сайт, що працює у щоденному ритмі. Але,
подвижниками себе не вважаємо. Можливо, у цих умовах то якесь
екстремальне хобі. Постійні стреси, напружені кримінальні ситуації,
суди, спецслужби, конфлікти... Уже якийсь стиль життя.
Минулого року за загадкових обставин загинули чи дивно померли семеро
найближчих соратників... Був якийсь суцільний жах. Зачепили кілька тем,
які не можна згадувати. Вже, мабуть, неможливо покинути цей напрям.
Хоча, тривожить те, що статті про музеї з рубрики кримінал -
вкрали-забрали, перемістилися до бульварної хроніки таблоїдів - кого з "
гламурних" призначили директором якогось музею планетарного рівня...
Наших прихильників заспокою - паперова версія журналу "Музеї України"
буде видаватися! Хоч і не регулярно. Часопис буде продаватися у кількох
великих музеях. -Можливо варто згадати кілька Ваших вже
легендарних епопей з боротьбою за козацькі регалії в США, пошуки шаблі
Мазепи, булави Сірка, архівів у Росії, Канаді, Європі, скарбів... Чи
продовжите Ви ті захопливі реаліті-шоу, які моментально стають
легендами? -Шоу і легенди для глядачів. Для нас то якісь
неймовірні потрясіння. Адже, виходячи на розслідування подібного рівня,
ми одразу стаємо гравцями на геополітичній арені. А там зовсім інші
правила. І розраховувати на підтримку Української держави, на жаль не
доводиться. Іноді здається, що у деяких наших державних органах працюють
дві категорії - зрадники і дурні. Ті, хто реально працював на
міжнародному рівні, підтвердять... В Росії ми давно в офіційних списках
ворогів. Там до зрадників та дурнів треба долучити дороги. Історичні
розслідування набагато небезпечніші кримінальних. Кабінетні історики
того ніколи не зрозуміють. Як і дешеві політикани. Істина завжди
дорога... А веселі пошуки скарбів ми продовжимо. Публіці подобається.
Обожнюють ці теми телевізійники. Скоро буде кілька програм... Це як
казка. Захоплює. Але, дуже заглиблюватися не радимо... Спасибі отаману
Американського козацтва Сергію Цапенку, з яким ми пройшли кілька дуже,
як потім виявилося, ризикованих пригод... -Якщо скарби і пошук
культурних цінностей можна сприймати як літературний жанр, то
ініційоване Вашим журналом розслідування жахливої діяльності концтаборів
НКВС СРСР моментально отримало значний резонанс у шести країнах Європи,
фігурує у документах Європейського суду. Чи вдасться щось довести
юридично? -То дуже важка тема. Нині тримається на ентузіазмі
дослідника Володимира Бровка. Масові розстріли польських
військовополонених, ймовірне випробування на них хімічної зброї,
зникнення тисяч молдаван, румин, литовців, естонців, латишів у 1939-41
роках, у гігантських таборах в Козельщині та Путивлі, були фактично
невідомі дослідникам. Чомусь... Ми підозрюємо проведення операції
відволікання уваги КДБ СРСР. Нині шукаємо таємні поховання, документи,
свідків. Розслідування на контролі президентів та урядів постраждалих
країн. Маємо демонстративну аморфність української влади і агресивність
російської. Довести щось юридично важко - в НКВД вміли замітати сліди.
Ми мали зустрічі з Послами, думаємо, зусиллями міжнародної
громадськості, встановимо історичну правду. Нині це наше головне, дуже
складне і болюче розслідування. -А який, на Вашу думку, найекзотичніший музей, який рекомендуєте вдвідати? -Заходьте
до кожного музею, який Вам трапиться! Збагатіться знаннями! Вибір
великий! Журналісти часто такі музеї знаходять!!! Хоча, я люблю маленькі
музейчики десь у провінції. Там можна таке побачити! Ну, про приватні
зібрання наших олігархів краще не будемо. Один з них, лише за кілька
днів у Лондоні, закупив антикваріату на 50 мільйонів доларів. Ось де
блискучі колекції, які ніколи не побачить простий люд! Тож, цініть ті
музеї, які ще можна відвідати, показати дітям. Що буде за кілька років -
ніхто не знає... Сходіть до музею! Очистіть голову! Розмовляв Анатолій Авдєєв
Вся редакція часопису - шеф-редактор Наталка Іванченко і редактор Віктор Тригуб
