Заслані «казачки» захопили музей у Пирогові

«… –Доктор Борменталь, благоволите предъявить Шарика следователю, –приказал Филипп Филиппович. Кошмарного вида пес с багровым шрамом на лбу вновь поднялся на задние лапы и, улыбнувшись, сел в кресло… Человек в черном, не закрывая рта, выговорил такое: «Как же, позвольте?.. Он же служил в очистке...» – Я его туда не назначал, – ответил Филипп Филиппович, – ему господин Швондер дал рекомендацию, если я не ошибаюсь...»

М. Булгаков «Собаче серце» /мовою оригіналу/

  Представники ВО «Свобода» разом з журналістами музейних часописів та представниками незалежної профспілки 11 листопада змогли на власні очі переконатися, до чого довели унікальний музей-скансен у Пирогові директор Федака разом зі своїм покровителем академіком Миколою Жулинським.

  Знаючи, що журналістів керівництво музею не любить, навіть видає періодично окремі накази про не допуск кореспондентів на територію, дружно купуємо квитки. Музей зустрічає незораними полями, на яких лежить скошений бур’ян з окремими стеблинками жита. Таке, очевидно, уявлення у етнографів музею про історію українського хліборобства. Далі бур’ян, як незмінний атрибут експозицій, ми будемо зустрічати по всіх куточках музею. Далі – більше. Старі люди кажуть, що раніше в музеї були тварини: корови. Вівці, коні, навіть пара волів… Де ж це все? Полями бігають лише здичавілі собаки… Зі слів працівників музею, остання пара коней зникла у невідомому напрямку минулого року. Коли покривати це вже не було можливості, директор «для порядку» написав заяву в міліцію, в якій навіть не зміг точно вказати, де знаходилися коні та коли вони пропали… І що? А нічого! Коні з возу – бабам легше!

  Реставрація музею нагадує стару кульгаву бабку: тут дрючком підперто, там жмутом соломи залатано. Дерев’яні підпори біля крупорушки якогось дідька запхали у поліетиленові мішки – про такий спосіб збереження деревини ніхто з наших знайомих архітекторів не чув! Вітряки стоять з поламаними крилами… То чим же займається керівництво музею? Йдемо до адміністративного корпусу. І тут нас чекав головний сюрприз : увесь другий поверх адмінбудівлі Національного музею народної архітектури та побуту України займає якесь Всеукраїнське козацьке військо! В кабінеті, на якому під гербом «козацького війська» написано: «заступник директора з загальних питань», знаходився отаман цього самого війська, який вже не працює заступником – Каленяк Віталій Петрович! А в кабінеті, що належить державній установі – Національному музею – він облаштував штаб козацького війська! На переконливе прохання показати документи, на підставі чого це він зробив, «пан отаман» показав якусь незрозумілу угоду без печаток за підписом директора Музею Павла Федаки. Директор на даний час знаходився у відпустці – як нам сказали – вже втретє у цьому році! А що ж – гарно попрацювали – можна і відпочити!

  Виконує обов’язки директора музею начальник штабу того ж таки козацького війська – ще один бравий генерал – Анатолій Собора. Він якраз у компанії «побратимів» «кушал» Але при наближенні журналістів бравий генерал кудись швидко зник і надалі вже давав вказівки своїм підлеглим по телефону – очевидно, у нього на музеї є ще десь бункер! Інші козачки нічого зрозумілого державною мовою сказати не змогли, лише фільмували нас за допомогою фотокамери та обіцяли всілякі кари небесні.

  Ми вирішили з’ясувати – що ж то за «військо» таке козацьке? Жодної інформації про всеукраїнську реєстрацію цієї громадської органіці нам отримати не вдалося! Головного Отамана Каленяка привів на музей Федака, який теж отримав «високе звання» «генерал-хорунжий отаман центру «музеї України»! Далі на музей потяглися один за одним «казачкі» різного штиму: «права рука» Каленяка Едуард Корольов – особа з кримінальною історією (до речі, один з фігурантів зимового «наїзду» на редактора журналу «Музеї України» Віктора Тригуба) – бригада!. А для комплекту кого не вистачає? Так, міліціянта! Окремий кабінет займає непрацюючий в музеї Петро Петрович Слободян, який кожен день, як на роботу, приїздить на музей на своїй «Тойоті Прадо» з номерами АІ2225ВН та «лякає» працівників музею посвідченням чи то УБОЗу, чи то УБЕПу! До них приліпився і «бойовий генерал» Собора, і ще багато різноманітних осіб, які зайняли чи не всі ключові (і не тільки!) посади в Музеї. Що ж потрібно цим ділкам, які жодного відношення до музейної справи не мають? Ми вважаємо, легкий заробіток та музейна земля! Чого варті скандали з фальшивими квитками, незрозумілими зйомками та ще багато іншого!  «Гуляють» казачкі! Та от тільки слово «гуляти» вони, на відміну від наших славетних предків, розуміють інакше: пиячити! З першого поверху адмінбудови виселили охорону для козацької їдальні, виставковий павільйон з залишками Змієвих валів переобладнаний та приймає «казацкіє» гулянки під звуки шансону. Про другий поверх адмінбудівлі, окупований «казачєством» і говорити нічого: постійні гульбища не дають спокійно спати навіть жителям села Пирогів!

  Виникає думка: чи не після якогось чергового бенкету з фейерверками згоріла будівля рахівської стаї, додавши ще одне згарище на музеї?!

  Отже, постає два запитання: перше - позиція академіка Патона щодо безладу, який влаштував горе-директор Федака на об’єкті, який поки що відноситься до Академії Наук. Позиція Миколи Жулинського нам зрозуміла – він буде покривати Федаку, доки той зовсім на знищить музей. І друге – позиція міністра культури Кулиняки. Пане міністре, численні звернення громадськості в тому числі і до Вас мають бути почуті! Інакше після передачі закладу міністерство отримає сильно обкраяну територію з купками дров замість об’єктів, окуповану «казацкім» військом!

  І ще: потрібно на законодавчому рівні заборонити цим маргіналам називатися козаками. Хай називаються зулусами, чи індіанцями, п’ятою колоною, - але не чіпають світлу пам'ять наших славетних предків!