У видавництві «Либідь» побачила світ нова поетична книжка Ліни Костенко «Річка Геракліта», куди вміщено понад двісті поезій, з яких півсотні друкуються вперше. Збірку упорядкувала письменниця, культуролог, донька Ліни Василівни Оксана Пахльовська. До видання додано аудіодиск із віршами, які читає сама авторка.
«Цикли природи та людського буття тут зв'язані в єдине ціле, – йдеться у передмові. – Вірші-осяяння, вірші-попередження, вірші-реквієми і вірші, де тріумфує неприборкана стихія людських почуттів, створюють цілісну симфонічну «поему» філософського осягнення Часу... Річка Геракліта це річка, якої немає, а ми постійно у неї входимо і щоразу інші. Важливо, щоб ми її перепливли й сьогодні. Дуже втомилися і течія зносить. Але головне - не спинитися. На берегах річки Геракліта пляжів нема."
«Я вгрузнула у прозу, а віршами видавала собі премію, – сказала під час перзентації нової збірки Ліна Костенко. – Тут немає барикад, тут про народ, тут я зібрала людське – моє і ваше... Вірші обирали за принципом естетичним, бо часом хочеться чогось красивого, хіба ні? Я окрім музики ще люблю живопис. І от у віршах малюю собі потрошку... А політики диктують нам страшні, дражливі речі і нас на те негативне поле заганяють, а ми будьмо самодостатніми й інакше сприймаймо світ! Давайте обмінюватися позитивною енергетикою і саме цим ми будемо світліші...»
На запитання, якою побачила Україну під час зустрічей із читачами, Ліна Василівна відповіла:
«Нас так затуркали! А деградованому суспільству хіба потрібна література? Проте під час зустрічей я побачила дивовижних людей, надто молодь – із загостреною позитивною енергетикою, якої ми давно не бачили! Політики так боряться за єдність, що часом гроші за неї платять. А я нікому не платила і до мене люди прийшли в єдності.. Молодь, кажуть, не хоче культури. То нам з телеекранів несуть негатив. А ті, кого бачила... Прекрасні люди – і фізично, і морально! Я побачила той народ, який знаю, і для якого варто працювати...»
...Повернувшись із презентації, диву даюся, якими простими словами ця видатна Жінка тлумачить такі складні для нас нинішніх речі. Без пафосу й підвищеної чи збудженої інтонації. Їй не треба кричати, аби її почули. Тільки б говорила, а ти, як той хирлявий вогник на свічечці, боїшся заворушитися, аби не потухнути й не прогавити сказаного...
Усе змінилось. Люди і часи.
Двадцятий вік уже за перелазом.
Глобальне людство хоче ковбаси,
а вже вона з нуклідами і сказом.
Упала тінь на батьківські гроби.
Вже й чорт гидує купувати душі.
В лісах тремтять налякані гриби.
З дерев стрибають підозрілі груші.
Епоха зашморгнулась, як Дункан.
Спиніться, люди. Хоч поставте кому.
Поезія потрібна дивакам.
Поети не потрібні вже нікому.
ХайВей
Джерело: http://ХайВей |
