Геополітика і музеї

Журнал «Музеї України» давно перетворився на щось більше, ніж звичайний культурологічний часопис. Говоримо про це без бравади, просто констатуємо факт. Мабуть тому, що із спостерігачів, ми давно перетворилися на активних учасників міжнародного культурологічного життя.

 У травні-червні ми це реально відчуваємо. Перша   атака колег-журналістів   починається десь  у кінці квітня. Починають    шукати теми до Дня перемоги. Щось радимо, вивозимо до військових музеїв, на ДОТи, на розкопки разом з нашим Музеєм слідопитів. Після свята - невелика пауза. Потім все починається знову - День музеїв... Прямі ефіри, ток-шоу, зйомки у сюжетах теленовин, фільмах, круглі столи... Останній акорд - 22 червня - початок війни.

Якщо десь пограбують музей, щось підпалять, підмінять - ми про це дізнаємося першими - від колег-журналістів. Повідомляють про факт і просять коментар. Часто, скандал починається після якоїсь нашої публікації...

Окрема тема - приватні колекції, колекціонери, міжнародні аукціони. Взагалі, процес пошуку українських культурних цінностей у світі, наживки світових спецслужб, які радо ковтають наші олігархи, опиняючись в епіцентрах - окрема велика тема.

Якщо  сюди додати   політичні спекуляції довкола історичних осіб, війну монументів, світоглядну                   трактовку далеких подій, то можете зрозуміти наш ритм життя, кипіння емоцій, звинувачення, провокації...

Від імені редакції ще раз просимо: давайте жити у нашому, власному  часі! Від того, хто і що напише про Мазепу, Петлюру, Бандеру, Леніна, Гітлера чи Сталіна, нічого не зміниться! Лише додасться ворожнечі. Бо всі залишаються  на власних ідеологічних позиціях. А молоді, як це не дивно, ті дискусії не цікаві. Вони думають, як заробити гроші... Шукаймо порозуміння і думаємо про майбутнє! Наш журнал принципово займає нейтральну патріотичну позицію, надаючи можливість висловитися всім адекватним.

І про приємне. Нам вдалося збільшити кількість передплатних номерів. Тепер «Музеї України» виходитимуть 5 разів на рік   у  2011 року! Для нас це важлива подія. Нагадуємо, що ні  гонорарів, ні заробітної плати, ні відряджень журнал не має. Все тримається на ентузіазмі двох осіб, які його творять. Зрозуміло, не може іти мови про випуск повноколірної версії. Фінансово це недосяжно. Добре, що тримаємося взагалі.

Ще одна гарна новина - при часописі почав офіційно діяти вже другий інтерактивний Музей козацької страви, який очолює Олександр Кочубей - журналіст і історик. Музей зареєстровано у президентському селі Нові Петрівці Вишгородського району. Там діє і вже легендарний Музей слідопитів В.Даниленка при нашому журналі. Нині ми думаємо про легалізацію славного Музею булатної зброї В.Остаповича. Це експерементальний проект, що отримав назву Група антигламурних музеїв. Тема є дуже популярною у великій пресі. Тож, крім хроніки музейного життя, ми пробуємо зайнятися реальним музеєтворенням. Щось вдається, щось ні...

Окремо слід згадати Музей слідопитів. Лише з початку року, його пошуковий загін віднайшов останки чотирьох десятків   радянських бійців, що вважалися невідомими. Імена двох  вдалося встановити... А взагалі, група В.Даниленка знайшла і  перепоховала понад 300 солдат...

Ми продовжуємо допомагати музеям  виходити в інтернет, створюючи сайти. З появою безкоштовних хостингів, проблема зникла. Лише ми зробили 28 музейних сайтів!

Додайте постійні журналістські музейні експедиції, прес-конференції в музеях, допомогу у створенні телефільмів, щоденне оновлення нашого  сайту «Музеї України», розслідування, пошуки, захист...

Ми дійсно щиро не розуміємо значення вислову   «тихе музейне життя». Тут шумний, бурхливий інформаційний потік... Бо музеї мають геополітичне значення!

Не забудьте оформити передплату на єдиний музейний часопис - індекс 09829.

І короткий анонс основних матеріалів друкованої версії часопису «Музеї України» №2 за 2010 рік:

Стан та проблеми музейної справи в Україні (Л.Чупрій), Розкопки залишок палацу Івана Мазепи у Батурині (В.Мезенцев, Канада), Проблеми Биківні, Штрафбат, УПА: цифри і факти, Доля сестри Р.Шухевича, Пошуки альбому Гітлера, Борис Грінченко, Іван Мазепа: портрет із Лондона…

Віктор Тригуб,