Таємниці Лютізького плацдарму-2 Музею слідопитів

Журнал «Музеї України» пішов на досить ризикований експеримент. При редакції створили Музей слідопитів, який моментально здобув імідж одного з найекзотичніших музейних закладів держави.

Після грамотної інформаційної кампанії, Музей слідопитів став улюбленим у журналістів провідних ЗМІ. Минулого року ми розпочали пошукову експедицію «Таємниці Лютізького плацдарму». У вихідні, разом з пресою, виїздили до лісів Вишгородського району. Здійснили чимало знахідок. Поповнили експозицію музеїв, перепоховали кілька останків невідомих бійців.

Телеканали СТБ, Інтер, Тоніс, радіо «Свобода», газети «Голос України», «Урядовий кур‘єр», «Сільські вісті», «Україна молода», місцеві медіа приєдналися до експедиції, написавши про музей. А провідний репортер каналу Інтер Руслан Ярмолюк, взагалі  – придбав металодетекор, чекаючи початку сезону…

Порадившись, ми створили пошуковий загін журналістів-слідопитів, який відразу досяг певних результатів.

Спільно з групою імені Ватутіна, почали полювати на легендарну німецьку самоходку «Фердинанд», дві з яких, ймовірно, були під Лютіжем. Розслідування вивело нас на ремонтну базу тих монстрів під Житомиром, їх участь у боях під Нікополем. Прикметно, що один підбитий «Фердинанд» зображений на діорамі в музеї Нових Петрівців! М.К.Петров знайшов залишки знищеного німецького танку…

В.Даниленко взагалі здійснив сенсаційну знахідку – залишки системи залпового вогню «Катюша»!

Ось цитата з матеріалу в газеті «Сільські вісті»:

«Володимир Даниленко, житель села Нові Петрівці, що в Вишгородському районі Київської області, володіє справжнім скарбом — зібранням трофейних речей, фрагментів бойової техніки та боєприпасів радянського й німецького виробництва. Про важливість цієї колекції під назвою «Іржаве обличчя війни» свідчить той факт, що її включено до каталогу музеїв України. Усе це знайдено Володимиром Даниленком та його друзями на території Вишгородського району, - пише у газеті «Сільські вісті» О.Литвиненко.

Саме тут, зокрема й у Нових Петрівцях, у 1943 році точилися особливо жорстокі бої за Дніпро, в яких полягли сотні тисяч радянських солдатів. Ще й досі багатьох із них вважають зниклими безвісти. Тутешня земля начинена рештками бойової техніки, снарядами, бомбами та тілами полеглих з обох боків. Тож і досі є робота для тих, хто прагне дізнатися імена загиблих під час форсування Дніпра та битви за Київ.

Саме до таких людей і належить депутат Новопетрівської сільської ради Володимир Даниленко. Пошуковою роботою він займається не один рік. Перших навичок пошуковця набув в інженерно-саперних військах, де проходив строкову службу. Адже, щоб побачити й розрізнити серед лісових горбочків колишній окоп, бруствер чи бліндаж, треба мати досвід. Пошукова группа музею та імені генерала Ватутіна разом із Національним музеєм-заповідником «Битва за Київ у 1943 році», що розташований у Нових Петрівцях, за останні сімнадцять років знайшли й перепоховали у братські могили більше півтисячі радянських воїнів, останки яких перебували в малодоступних місцях. Ось і нещодавно неподалік села Толокунь, у лісовому байраці, пошуківці виявили останки вісьмох чоловік. Найбільш вцілілі речові знахідки Володимир Васильович передав у місцевий Національний музей «Битва за Київ у 1943 році».

Колекція В.Даниленка справді неоціненна. Особливого значення набуває вона в час підготовки до 65-річчя Великої Перемоги над німецько-фашистськими поневолювачами».

Слід зазначити, що на місцях колишніх боїв, в основному, копають так звані чорні археологи. Їх ціль – вибухівка, зброя, предмети, які можна вигідно продати. Звичайно, працюють і кілька легальних пошукових загонів, але не завжди зрозуміло, куди вони дівають знахідки…

Ми вирішили йти законним шляхом. Музей слідопитів отримав статус відомчого  при часописі «Музеї України». Наші клопотання розглянув виконавчий комітет Новопетрівської сільради, спеціальним рішенням легалізувавши заклад. Тепер Музей слідопитів сільський музей Нових Петрівців. І є особливою гордістю Голови президентського села Радіона Старенького.

В.Даниленко упорядкував колекцію, яка має назву «Іржаве обличчя війни». Експозиція розміщена у дворі, під спеціальним навісом і на другому рівні гаражу. Ми вирішили максимально відтворити «робоче» місце червоного слідопита радянських часів. Показуємо основні знаряддя праці – щупи, лопати, міношукачі, детектори. А серед експонатів – чого тільки нема! Від примітивної фронтової буржуйки, до інжекторів німецьких літаків!

-Коротко підведу підсумки першої експедиції «Таємниці Лютізького плацдарму", - говорить В.Даниленко, - Було 5 виїздів з пресою. Майже 100 виїздів індивідуально і в співпраці з іншими загонами. Знайшли останки трьох бійців. Десять разів вирушали на знешкодження вибухонебезпечних предметів з Групою розмінування МНС, з якою активно співпрацюємо. Часто чорні копачі знаходять бомби, снаряди і кидають їх напризволяще. Аби не було біди, повідомляють нас, а вже ми телефонуємо саперам… Основний район нашої дії – Вишгородщина довкола Київського моря. Хоча, іноді, опиняємося в лісах Чернігівської області за Ровжами… Працюватимемо у цьому регіоні і нинішнього року.

За зиму слідопити активно опитували краєзнавців, пошуковців, старожилів… Читали мемуари, вивчали карти бойових дій.

В рамках експедиції спробуємо знайти і розкопати башту танку Т-34, яку відірвало вибухом, закинуло у глибоку воронку. Пізніше, люди її просто закопали. Якщо знайдемо і піднімемо, передамо до якогось державного музею. Продовжимо дослідження ДОТів лінії оборони Києва. Уточнюємо місця загибелі двох літаків…

Найближчим часом планується стартовий виїзд. Деталі на сайті - http://sledopit.do.am/     

Як завжди, сподіваємося на сприяння і розуміння Новопетрівської сільради, Вишгородської райради, Київської ОДА, МНС України, державних музеїв…

Новий сезон починається!