Музеї знову на передньому краї

Початок роботи новообраної команди Президента і Уряду України співпав з серією знакових скандальних подій довкола музеїв і культури. Спершу завалилася скульптура засновникам Києва. У день інаугурації почався детектив довкола «князівського» персня. Гучний візит до напівзруйнованого Канівського заповідника. Підрив автомобіля директора Нацзаповідника «Хортиця» Максима Остапенка – до створення коаліції…

Музейна громадськість розгублено притихла.

Даємо анонс: днями розгорнеться черговий етап протистояння Головного Управління розвідки Міноборони, яке спланувало рейдерську атаку на Центральний музей Збройних сил того ж Міноборони. Намагаються захопити приміщення музею в Будинку офіцерів. Вже є відповідний наказ колишнього в.о. Міністра… Чекаємо подробиць.

Відмітилися ми і на міжнародному рівні.

«Заява членів Українського комітету ICOMOS

Жодного разу питання збереження об’єктів під охороною ЮНЕСКО не було предметом серйозного розгляду Українського комітету ІСОМОS.

Ні Міністерство культури і туризму України, заступником якого є президент ІСОМОS, ні Український ІКОМОS очолюваний державним чиновником, не зробило ніяких дійових кроків, як і не відреагувало на рішення попередніх сесій щодо ситуації навколо об’єктів Світової культурної спадщини.

Численні звернення директорів Національного заповідника «Софія Київська» та Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, в тому числі безпосередньо до Голови ІСОМОSу України, щодо загроз єдиному об’єкту «Софія-Лавра», не стало предметом розгляду Українського ІСОМОSу. Не зроблено ніяких висновків зі Звіту спільної комісії експертів КВС-ІСОМОS щодо неможливості суміщення посади голови громадської організації та держслужбовця в сфері охорони культурної спадщини.

Замість цього суспільству і керівництву подається викривлена інформація або не подається взагалі, зміщуються акценти. Зокрема, жваво стимулюються розмови щодо об’єднання двох Заповідників в один замість вирішення проблеми власника майна (місто-держава) і розробки єдиної концепції і єдиної програми розвитку і управління для обох Заповідників історично і релігійно відмінних.

Звертаємось до Штаб-квартири ІСОМОSу в Парижі про призупинення членства в Українському національному комітеті ІСОМОS. Залишаємо за собою право просити приєднати до будь-якого іншого національного комітету ІСОМОSу до очищення від чиновників Українського національного комітету ІСОМОSу».

Всі ці «радощі» відразу звалилися на голову нового Уряду і кількох міністрів.

Міністр культури та туризму України Михайло КУЛИНЯКА звільнив керівника Шевченківського національного заповідника у місті Каневі Черкаської області, повідомили інформагенції.

Таке враження, що влада завдала удар у відповідь.

І що далі?

Що може зробити директор музею, якщо держава не перераховує кошти, створює чимало перепон у роботі? Риба ж гниє з голови…

Ми вже втомилися писати про те, що на державному рівні проблемами музеїв ніхто серйозно не опікується!

А музеї – фасад держави! Основа для всіх туристичних маршрутів, обов‘язковий пункт візиту всіх закордонних делегацій.

Що хочеться порадити новому Президенту, Уряду і особисто Міністру культури.

Створіть Державний комітет музейної справи! Призначте туди нормальних менеджерів, які почали б вдумливо вирішувати проблеми музейної галузі, розробили  стратегію, вивчили закордонний досвід, організували навчання і перепідготовку кадрів… Якщо не вийде, зробіть повноцінний департамент музеїв Мінкульту!

Давно час розробити Закон про недоторканність колекцій, землі, приміщень державних музеїв. Хто те зробить?

І Адміністрації Президента, і Уряду, і Міністру культури треба знайти і призначити кілька толкових радників, які б могли ефективно впливати на прийняття розумних рішень. Та «безсмертна» когорта професійних плакальників про важку долю культури, яка тусується на владних рівнях при всіх режимах, і нічого не робить, повинна відійти.

При Міністерстві закордонних справ, слід створити маленький відділ розшуку культурних цінностей за кордоном, який би реально розшукував і повертав на батьківщину вивезені скарби.

За десять років, відколи пишемо на музейну тематику, яких тільки пропозицій ми не направляли до органів влади! Або мовчання, або відписки…

Спробуємо якось привернути увагу нової команди. Хоча, якщо чесно, на щось особливе не сподіваємося… Але, надія помирає останньою…

Керівники музеїв продовжують залишатися наодинці з власними проблемами. Чого варта лише епопея з оформленням землі, приміщень. Міністерство, здається, просто нічого про це не знає.

За законами жанру, чекаємо  резонансного пограбування в провінційних музеях, підмін картин, захоплення землі… Знову буде чимало криків та імітація бурхливої діяльності?

Музеї – символи держави. Всі події довкола них одразу отримують містичне символічне забарвлення. І нова влада, здається, це зрозуміла.

Очікуємо реальних результатів! Часу на розкачку немає!