Музеї України – добре слово про Віктора Ющенка…

Можливо, з відходом від влади Президента Віктора Ющенка, для музеїв закінчився «золотий» період… Саме в роки Третього Президента, суспільство звернуло увагу на проблеми музейної галузі. Чимало співробітників, істориків отримали державні нагороди. Десятки закладів стали Національними. Створено чимало нових музеїв. Проведено кілька масштабних реконструкцій, ремонтів. Знайдено нові і відреставровано старі експонати. Велася велика пошукова робота у світі. Оприлюднено багато невідомих документів. Виникла мода на колекціонування автентичних українських речей. Зазвучало козацтво…

Редакція журналу «Музеї України» вдячна Президенту Віктору Ющенку за ту гігантську роботу, яку він зробив на благо української історії, підняттю національної свідомості і гідності!

Велике Вам спасибі!

Звичайно, ми нищівно критикували Президента, Уряд, Верховну Раду, різноманітних чиновників. Боролися з рейдерами, бандитами, які регулярно грабують експозиції…

До честі влади, майже завжди, підняті проблеми, хоч частково, але вирішувалися. Фактично, можна стверджувати, що всі ми, спільно, не програли жодної резонансної культурологічної справи, за яку бралися.

Ми із захопленням згадуємо ті потужні інформаційні кампанії, які починав саме Президент, що популяризували нашу історію, створювали героїчний ореол довкола маловідомих ватажків або діячів, на яких імперська пропаганда навісила якісь ганебні ярлики.

Був дуже гарний, красивий час. Можна сказати, епоха Президента Ющенка.

Коли влада була у нього і членів його команди на місцях, працювати і боротися було набагато легше.

Звичайно, попри вибори, зміни музеї продовжать роботу. Хоча, діяльність людей, які зберігають минуле, характеризується більш точним словом – боротьба. І вона тривала, триває і буде тривати доти, поки ми відчуваємо себе європейською нацією.

Отож, повідомляємо, що до передплатників пішов №4(34) журналу «Музеї України», завершальний у 2009 році. Попри фінансову скруту, що змусила нас перейти на щоквартальний випуск замість одного разу на два місяці, редакція виконала зобов‘язання перед читачами.

Більше того, хоч нам і довелося на 50% підняти передплатну ціну, ми не втратили в тиражі! Більше того, при нинішньому курсі долара, часопис «Музеї України» став прибутковим! Кошти від передплатників покривають всі виробничі витрати. Ми перестали сидіти в хронічних боргах!

Звичайно, ми не маємо коштів на відрядження, гонорарів, що таке заробітна плата – взагалі не знаємо. Тож перемога умовна. І надалі запрошуємо спонсорів, рекламодавців! Без зовнішньої підтримки небайдужих патріотів, не виживемо.

І коротко про зміст свіжого номеру.

Ми публікуємо зміни до Закону «Про музеї та музейну справу», зроблені парламентом.

Часопис розпочав кампанію, аби Вишгородському заповіднику присвоїли статус «Національний». Можливо, Віктор Ющенко ще встигне підписати Указ – що буде далі, ніхто не знає…

Розповідаємо про розкопки скіфського аристократичного кургану «Близнюк-2» за версією Т.Крупи.

Олександр Євглевський публікує сенсаційний матеріал про скіфський парадний золотий головний убор, що може стати новим символом. Його фото – на обкладинці.

Володимир Кудлач розслідує загадки «Одеського» Дожа – Тиціан чи Тінторетто?

Знайомимо з талановитою молодою художницею А.Заліською-Дерновою.

Володимир Бузейчук розповів про повстанську криївку на Рівненщині.

Бойова команда пошуковців з Музею слідопитів, що діє при журналі, під керівництвом директора Володимира Даниленка, знайшла залишки підірваного німецького танку. Нині продовжується пошук ще кількох. Взагалі, ми пишаємося тим, що вдалося створити і утримувати такий екзотичний заклад, як Музей слідопитів! Без жодної державної копійки!

І.Сокунов написав про створення Музею зброї та військової техніки в Путивльському районі.

Анатолій Авдєєв побував у Музеї РВСН.

Тетяна Крупа ознайомила з археологічною колекцією Н.Сібілєва.

Описуємо садибу і музей Гетьмана Виговського, Музей історії пароплавства і Дунайського судноплавства.

Подружжя Володимира і Наталії Топех з Буштино на Закарпатті, ділиться досвідом використання сучасних технологій у маленьких приватних музеях.

Славко Рошко побував у Музеї бабки Павлини.

Аналізуємо страйк музейників у Франції.

Даємо документи, підібрані В.Бузейчуком про Голодомор.

Степан Карачко описує старовинні листівки.

Наша команда шукає альбом Гітлера, випадково знайшовши картини Доктора Менгеле.

І на завершення – розслідування про парсуну Петра, якою ймовірно нагородили Івана Мазепу, а викупили за мільйон доларів російські попи, через аукціон Сотбіс.

Редакція постаралася розмістити всі матеріали номеру на багатьох сайтах. Тож, ознайомитися не важко.

Днями, виповнюється шість років з моменту реєстрації журналу і 11 років пресовій програмі «Музеї України». Аж не віриться, що протрималися так довго!

Наступний номер, якщо все буде добре, побачить світ вже за нового Президента України…

Боротьба продовжується! Життя триває!