Національний природний парк «Синевир» - унікальна природно-заповідна установа, що знаходиться у Горганському високогір’ї Закарпатської області. Вона відома, передусім, Синевирським озером – водно-болотним угіддям міжнародного значення, одним із семи чудес України, а також раритетними сфагновими оліготрофними болотами Глуханя і Замшатка, густою річковою сіткою і щедрими лісами, рідкісною флорою та фауною…
Минулого року парку виповнилося 20 років. З 2003-го установою керує Іван Степанович Дербак, якому за особливі успіхи у справі охорони довкілля Президент України цими днями присвоїв звання «Заслужений природоохоронець України». Інтерв’ю з цією людиною пропонуємо нашим читачам. Говоритимемо про труднощі й успіхи, які спіткають національний парк.
– Масове всихання ялинових насаджень – це одна з найбільших проблем НПП «Синевир». В якому стані зараз ліси парку, що є причиною всихання і як з цим боротися?
– У дорадянський період на тих типах лісорослинних умов, де мають зростати змішані насадження, створювалися ялинові монокультури. Це перше. Друге – як відомо, ялина має поверхневу кореневу систему, а за умов пониження ґрунтових вод, що спостерігається останнім часом, виникає проблема живлення насаджень. Крім того, починаючи з 2007 року на території національного парку відбувалися вітровали, які порушували кореневу систему дерев і як результат усього цього у 2009 році сталося масове висихання.
Втім, це проблема, яка виникла не протягом одного року і не лише у нас, а торкнулася майже усіх Карпат. Аби детальніше вивчити дане питання і об’єктивно оцінити процес ми плануємо співпрацювати зі спеціалізованими інститутами. Наразі боремось із цим явищем способом проведення санітарно-оздоровчих заходів і створення стійких мішаних насаджень. Проводячи, лісокультурну кампанію 2009 року, на території парку посаджено дерева ялини, ялиці, бука та явора на площі 100,45 га, тобто формуються складні насадження, що є більш стійкими до абіотичних та біотичних чинників, які впливають на стійкість насаджень.
– Ще однією актуальною екологічною проблемою сучасності є переробка відходів. Знаю, що це питання болюче й для НПП «Синевир», адже згідно 611 Указу Президента, в межах природно-заповідного фонду забороняється влаштовувати сміттєзвалища. Однак, непотріб накопичується, а вивозити його до відповідного місця у Міжгір’я доволі проблематично як для місцевого населення, так і для підприємств.
– Це справді серйозна проблема і не лише для національного парку, але й цілої країни. Сьогодні в Україні відсоток земель із статусом заповідності майже дорівнює відсотку територій, що займають сміттєзвалища.
Очевидно, що створення в межах НПП «Синевир» місця для навіть тимчасового вивезення відходів є неможливим, оскільки це суперечило б нормам екологічного законодавства. Зняти проблему може створення комунальних підприємств, які би за певну плату вивозили побутове сміття від населення і підприємців регіону за межі парку. Щодо відходів тирси, то сподіваємось на активність деяких підприємців, які виготовлятимуть з неї паливні брикети.
Загалом, надіємось на усвідомлені дії громадян у стосунках з природою.
– Як часто в межах НПП «Синевир» фіксується порушення природоохоронного законодавства?
– Аналізуючи це питання, йде тенденція до скорочення порушень, але, як і в попередні роки на першому місці стоять самовільні рубки, обсяг яких становлять до сто метрів кубічних за рік. По виявлених фактах ми звертаємось у правоохоронні органи, з якими налагодили тісну співпрацю. У жовтні минулого року ми провели спільну нараду відповідальних працівників служби охорони з начальником РВ УМВС Людвігом Файтам та прокурором Міжгірського району Богданом Пилипом. На зібранні якраз й обговорювалися питання боротьби з порушеннями природоохоронного законодавства і ефективного їх вирішення.
НПП «Синевир» намагається робити все, аби не допустити самовільних рубок. Ми виписуємо для населення дрова і навіть будівельну деревину, з розумінням ставлячись до потреб жителів сіл регіону, які, на жаль, не мають можливості користуватися газом для опалення житлових будинків.
– Процес розширення території НПП «Синевир» за рахунок частини Вільшанського лісництва Хустського ДЛГ виявився доволі тривалим, але результативним: напередодні Нового 2010 року Президент України підписав Указ «Про розширення території національного природного парку «Синевир». Чим цінна територія, яку буде приєднано до парку?
– Дійсно, процес розширення НПП «Синевир», тобто приєднання частини Вільшанського лісництва площею 2304 га, був доволі складним. Спочатку треба було знайти спільну мову з місцевим населенням села Вільшана, підготувати і погодити документацію в різних інстанціях. Усе це потребувало чимало часу і наполегливої праці.
Територія, що приєднується, цінна, найперше, пралісами, які стають об’єктом посиленої уваги науковців. Суттєву роль у регіоні відіграє водосховище Теребле-Ріцької ГЕС. Хоча воно не увійде до національного парку, проте ця водойма є середовищем проживання водоплавних птахів. Загалом, приєднання частини Вільшанського лісництва до НПП «Синевир» - це частина такого важливого процесу як розширення екологічної мережі. У результаті цього парк матиме ще одне природоохоронне науково-дослідне відділення.
– Хтось з науковців під час конференції присвяченої 20-річчю створення НПП «Синевир», сказав, що ця установа успішно пройшла етап становлення і зараз знаходиться у стані розвитку. Які фундаментальні аспекти цього розвитку ви би виокремили?
– Власне, головні наші завдання: охорона і відтворення природних екосистем, науково-дослідні роботи, рекреація і екологічна просвіта. Усі ці напрямки й сприяють розвитку установи. По кожному з них ми маємо не погані результати.
– Дедалі частіше в НПП «Синевир» спостерігаються аномальні явища природи. Влітку 2009 року в озері Синевир рівень води знизився до рекордної позначки, в середині жовтня випав півметровий сніг, а сезон зими 2009-2010 виявився надто м’яким. Зважаючи на те, що зараз багато говориться про глобальне потепління, складається враження, що згадані вище явища природи і є локальною ознакою цього світового процесу. Що ви думаєте з цього приводу?
– Науковці розходяться в питанні причин виникнення глобальних змін клімату, але мало хто наважується заперечувати сам цей факт. Проведення конференції з кліматичних змін 7-18 грудня в Копенгагені, хоч і не дало великого результату, проте цей форум можна вважати черговою важливою сходинкою на шляху до питання глобального масштабу.
Безумовно, з кліматом відбуваються не типові процеси. Можливо, більш яскраво це помітно на рівні аналітичних методів спостереження за погодою, зокрема й на території НПП «Синевир».
– Кризовий 2009 рік не позначився на потоці туристів у парку. Навпаки, кількість рекреантів, що відвідує територію установи, передусім Синевирське озеро, щорічно зростає. Що робиться у регіоні для покращення інфраструктури, без якої ефективний розвиток туризму неможливий?
– Незважаючи на те, що минулий рік був дуже складним, все ж таки вдалося зробити чимало. Завдяки коштам, виділеним з Міністерства охорони навколишнього природного середовища, вдалося покращити інфраструктуру озера Синевир: здійснено ремонт дороги до об’єкту, відведено воду, обладнано стежку довкола угіддя, створено додаткові місця відпочинку, дитячий майданчик, встановлено численні інформаційні щити високої якості тощо.
Крім того, кожне ПОНДВ в міру своїх можливостей дбало про рекреаційну привабливість своєї території. Зрештою, ми можемо говорити про НПП «Синевир» як територію привабливу для відпочинку туристів різних вподобань. Щоправда, інфраструктуру треба покращувати й надалі. Самотужки національний парк впоратись з цим не в силах. Ситуацію може покращити серйозне фінансування з державного бюджету або капітал інвесторів.
– Дякую за інтерв’ю. Хай щастить!
| 
