Під такою назвою у світ вийшла книжка В'ячеслава Рошка, яка передає сумний факт з долі автора: 2011 року він трагічно загинув у Києві. Це трапилося у його професійний День журналіста.  Талановитий публіцист, поет і прозаїк з Драгова (Закарпаття) навічно відійшов у інший світ ще зовсім молодим. Йому було лише 26. По собі залишив численні поетичні і прозові твори, кращі з яких й увійшли до книги «Перерваний політ».

         З перших сторінок читач переконується, що творчий політ В'ячеслава Рошка був стрімким у плані фантазії і романтичного сприйняття світу, з одночасним усвідомленням реалій сьогодення.

         До першого розділу книги – прози – увійло 28 оповідань. Усі вони про людей різної долі, сильних духом і прагненням щастя, любові, добра… Ось у оповіданні «Двоє сильних» автор емоційно передає історію кохання двох молодих людей. Про велике почуття, що збуджує кров і надихає на подвиги, йдеться у більшості творів В'ячеслава. Вони невеликі за обсягом, але наповнені особливим життєвим змістом. Герої цих оповідань мають своїх прототипів, а окремі сюжети – реальне підтвердження з життя.

         З особливою ніжністю В'ячеслав ставився до всього живого. Він до безтями любив природу Карпат, а особливе місце у його серці посідало Синевирське озеро, до якого часто навідувався. Воно надихало молодого письменника на творчість, тож декілька оповідань автора передають його виняткове ставлення до Морського Ока у міжгір'ї Карпат. Та найбільш емоційно В'ячеслав  ділиться своїми думками про неповторний Синевир у поезії:

                  Сині гори, чисті води, луки

                  І Морського Ока красоту

                  Подумки візьму з любов'ю в руки

                   І до серця ніжно притулю.

         Про ставлення молодого поета до природи найяскравіше засвідчують ось ці його рядки:

                   Я в щасті посміхаюся до тебе,

                   Природо, мамцю, рідна, чарівна.

                   Тобі тремтливе листячко зелене

                   Дарує й пестить донечка-весна.

         І, звичайно, про одвічне велике людське почуття, яке запалює серце кожної людини, а часом стає причиною страждань:

                   За ким сумує лебідь одинокий,

                   Що плаває в сільськім ставу?

                   Де дівся той політ його високий,

                   Який колись приносив нам весну?

         З творів В'ячеслава Рошка дізнаємось, що він був надзвичайно емоційною людиною, тонко сприймав усе, що відбувалося довкола нього. Він вмів цінувати кожну людину і кожну мить життя. В’ячеслав ніби передрікав свій ранній відхід. Намагався якомога більше зробити добрих справ. Усі, хто знав Рошка особисто, дивувалися його відвертості, добру і чуйності. Він був, у вирі багатьох культурних подій Києва. Живучи у столиці, за нагоди не оминав цікаві літературні і музейні події, цікавився історією, брав участь у розкопках і пошуках загиблих у війні на Лютізькому плацдармі, а ще багато подорожував. Своїм поглядом на усі ті події, у котрих особисто брав участь,  ділився з читачами газети «Молодь Україна», з якою активно співпрацював. Свої публікації друкував також у інших періодичних виданнях та вів блоги на різних інтернет-сайтах. Тож коли готувалася до друку його книга «Перерваний політ»,  вирішено,  окрім прози і поезії, включити до неї ще один розділ – публіцистику. 36 кращих його матеріалів цього жанру гармонійно доповнили збірку.

         Те, що твори В'ячеслава Рошка не зникли безслідно, читачі мають завдячувати, перш за все його мамі Тетяні. Це, та людина, яка пережила найбільший біль втрати. Та у серці син для неї залишився живим. Вона чудово знала його мрії, якими В'ячеслав ділився з ненькою. Одна з них – видати збірку власних творів. Не судилося йому самому реалізувати цю мрію, бо стрімкий творчий політ молодого письменника перервався миттєво і несподівано, завдавши невимовного болю рідним, друзям, колегам. Мрію сина реалізувала мама: книжка побачила світ у видавництві «Патент». Багатьом уже встигла сподобатися.

         «Творчий діапазон В’ячеслава Рошка чітко окреслений – це патріотизм, моральність,  доброта і краса людських взаємин. Його слово дихає Карпатами, Україною і ніби омите чистими водами та гірськими вітрами, напоєне пахощами різнотрав’я і вічнозелених ялиць. Він намагається ловити дивні миттєвості навколишньої краси, фіксувати те, що вразило його, зачепило глибинно і зворушило щось добре й ніжне в душі», – каже доктор мистецтвознавства, кандидат філологічних наук Іван Хланта, який написав передмову до книги «Перевраний     політ».

         В'ячеслав Рошко дійсно був неординарною людиною. Його творчість тільки набирала обертів, і хтозна яких вершин могла сягнути. Але не судилося. Київські колеги  за життя називали В'ячеслава «білим ангелом» через його справжність і щирість, властиві не багатьом. Й справді, він ніби той ангел, прийшов до людей, зробив свою місію, відійшовши у кращий світ.