Важка доля в умовах безземелля, злиднів, безправ’я у різні часи спонукала закарпатців їхати у чужі краї шукати заробітків і кращого життя. В якій країні немає наших працьовитих людей? Скрізь, куди не піди, знайдеш закарпатців, котрі здатні пристосуватися до життя будь-де.

         Чимало наших земляків на початку XІX століття оселилися у румунській провінції Банат, де працювали переважно на лісозаготівлях. Залишившись на чужій землі, закарпатці зберегли свою мову і культуру, бо ж рідне – найдорожче. Зважаючи на це, доктор мистецтвознавства, кандидат філологічних наук Іван Хланта кілька років тому відвідав Банат з метою дослідження народнопоетичної спадщини українців Румунії. У результаті плідної праці, недавно побачила світ солідна книга «Народні пісні українців Банату (Румунія)», яка надрукована ужгородським видавництвом «Патент».

         Відкриває видання вступна стаття упорядника Івана Хланти, в якій докладно описано про хвилю еміграції закарпатців у сусідню країну. Це були переважно жителі Міжгірського, Хустського, Тячівського районів. Вони заготовляли тут ліс, вирубували й викорчовували дерева, будували житло купували землю в селах Банату, займались сільським господарством. Нелегким було життя у чужому краї, але згодом, наполегливо працюючи, добробут збідованих людей покращувався. У горі і радості, під час праці і  відпочинку – скрізь переселенців супроводжувала рідна пісня. Вона допомагала в тузі за батьківщиною , яка, хоч залишилася за кордоном, проте в душі і пам’яті оселилася навічно.

         Відвідавши Банат, Іван Хланта записав від українців Румунії близько тисячі різних пісень. Деякі їх варіанти побутують на Закарпатті, а деякі нові, раніше не публікувалися. Опрацювавши зібраний матеріал, у книзі вчений-фольклорист поділив його на 20 розділів. Тут пісні про рідний край, за яким сумували переселенці, про кохання, яке властиве всім і за будь-яких обставин, про долю, бо у кожного вона своя, про бідних і багатих – поділ, який завжди був і буде…

         Зберегли українці Румунії й свою віру, тож Івану Хланті вдалося зафіксувати і подати у книзі 16 духовних пісень і аж 50 колядок, а ще пісні, які співаються на весіллі і хрестинах.

         Окремими розділами також подано балади, пісні про дозвілля молоді, родинно-побутові, чумацькі, наймитські, заробітчанські, колискові, антипияцькі, вояцькі, танцювальні та жартівливі пісні. Завершує книжку добірка пісень літературного походження. До речі, з-поміж українців Банату вийшло кілька поетів, які пишуть свої твори українською мовою: Іван Шмуляк, Іван Ковач, Юрій Павліш. Останній є найбільш відомим, видавши цілий ряд книг; він належить до Спілки письменників Румунії. Батьки Юрія Павліша родом з Синевирської Поляни, куди минулого року й навідався поет. Його вразила краса цього краю, а особливо славнозвісне Синевирське озеро. Мала батьківщина привітно зустріла свого нащадка, щоправда з часу еміграції батьків Юрія Павліша пройшло більше як століття, тож відшукати родичів було доволі складно.

        

Зібраний пісенний матеріал свідчить про постійний фольклорний контакт між українськими селами Банату, які мають між собою тісні зв’язки і навіть проводять фестивалі української пісні», - каже Іван Хланта.

750-сторінкове видання «Народні пісні українців Банату (Румунія)», що містить не лише численні тексти співанок, але й ноти, розшифровані Іваном Лібером, стане в нагоді всім шанувальникам народної пісенності.  До речі, це ювілейна вісімдесята книга Івана Хланти.