Нещодавно побачило світ цікаве видання - "Моє рідне село". Це про 620-річне Бороняво, що на Хустщині (перша письмова згадка села датується 1389 роком). Автор - колишній педагог, уродженець цього мальовничого куточка, 78-річний ужгородець Степан Лемко.

Бороняво: колоритна назва, чи не так? Різні існують версії, як вона виникла. Одна – що від слова "боронити", друга – що від першого поселенця на прізвище Боронявин, третя – що там жив-був чоловік, котрий виготовляв і продавав борони.

270-сторінкова книга містить три розділи. У першому подані хроніки села та ігуменів давнього унікального василіянського монастиря, його майже 300-літню історію, прізвища тих односельчан, які загинули в Другій світовій війні, зворушливі спогади про дитинство, а також біографії близько 40 видатних боронявців. У другому розділі – поезії, присвячені рідним, близьким, друзям, натомість у третьому – публіцистичні твори. Як слушно зауважує в післямові кандидат педагогічних наук Марія Томишин-Кухта, книга не претендує на високий науковий чи художній статус, але водночас має важливе  пізнавальне й виховне значення. Аксіома: любов до великої батьківщини завжди починається з любові до малої.