57-річний житель села Мала Бийгань Берегівського району Іштван має в селі приватний бар. Розважальний заклад дає родині непогані доходи. Правда, бізнес потребує постійної уваги і затрат особистого часу. У будні після роботи власник обов'язково навідується у бар. Не виключення і вихідні та свята. Ось і минулої неділі Іштван майже весь день знаходився на своїй "точці".

Серед відвідувачів був і 53-річний місцевий житель Шандор. Посидів то з одним, то з іншим – і до вечора чоловік був уже геть "тепленький".  А  потім  почав чіплятися  до власника бару. Причиною  послужили якісь давні  образи, які  чомусь пригадалися сп’янілому відвідувачу. Не бажаючи заводитися з п'яним, Іштван порадив  тому піти додому проспатися. Шандор у відповідь лише огризнувся і грюкнув дверима. Проте затаїв образу...

Було вже попівночі, родина Іштвана спала, коли раптом  на вулиці поряд з будинком прогримів постріл. Усі в оселі схопилися на ноги. Повмикали світло й в сусідніх будинках. Вийшовши надвір, глава сімейства виявив на вхідних дверях сліди від пострілу.

Наступного ранку Іштван повідомив про нічну пригоду в міліцію. У село виїхала слідчо-оперативна група та експерт-криміналіст Юрій Безик. Дробинки, знайдені на місці пригоди, свідчили:  стріляли з гладкоцівкової рушниці. З’ясувати усі обставини   та встановити особу нічного "стрільця" випало першому заступникові начальника Берегівського райвідділу Миколі Куриці, начальнику карного розшуку Петру Дрозденку та досвідченому працівнику цього підрозділу Андрію Бадо. Оперативники встановили особи усіх  власників зброї, які проживають в селі. Та  ці громадяни  мали алібі, тієї ночі перебували вдома чи взагалі поза межами села. Поспілкувавшись з власником бару, сищики довідалися  про суперечку у цьому закладі. Тому подалися до Шандора.  Він спершу  заперечував свою причетність до нічної стрільби. Переконував, що жодної зброї у нього немає. Але зрештою чоловік геть заплутався у своїх поясненнях і   зізнався, що  у всьому винна  горілка...

Після того, як Шандора виставили з бару, ображений, він  подався  додому. Дорогою  перехилив ще кілька чарок на  інших "точках". Вирішив обов’язково помститися своєму кривднику. Виждавши, коли село  засне,  дістав із схованки в сараї двоцівкову  рушницю, зарядив її і подався до обійстя Іштвана. Там ще вагався, куди вцілити, і зупинив свій вибір на дверях. Вистрілив тільки раз, адже одразу здійнявся  неймовірний собачий гавкіт, тож стрілець щодуху рвонув геть. У полі викинув рушницю, в якій залишився ще один невикористаний набій. Сам же з почуттям виконаного обов’язку пішов додому спати...