Сьогодні з теплотою згадуються ті романтичні мрії дитинства, які збуджували кров, розвивали уяву і манили до подорожей в далекі країни, а передусім – на острови, що на географічній карті позначені крапками серед безмежного синього океану. Чим менший острів, тим більше він приваблював своєю таємничістю. Хотілося мати географічні карти світу масштабом 1 см - 1 км, щоб самому собі самостійно відкривати досі невідому землю, довкола оточену водою. Таких карт не було навіть у географічному кабінеті школи, проте ентузіазм не згасав, а ще більше розгорявся вогнем жаги до подорожей. І якщо досі я мандрував візуально, то з часом виникла потреба в реальних подорожах.

         З друзями здійснювали сходження на вершини гір рідного краю, але романтичні мрії про далекі острови серед океану не зникали.

         Оглядаючись довкола,  легко помічаєш красоти свого рідного краю, усвідомлюєш його простір, що запрошує тебе до подорожі.

         На Міжгірщині прекрасна природа, але Синевирське озеро – це той куточок, що кожного разу найбільше вабить до себе. В чому його магнетична сила?

         Особисто для мене вона зосереджена в маленькому острівці, що знаходиться посередині водного плеса. Можливо, це лише відбиток дитячих мрій в зрілості, проте цілісна краса Перлини Карпат не може залишити байдужим нікого. Власне, якби не було цього острівця, то не було б і другої назви Синевирського озера – Морське око. Справа в тому, що з вершини гори Озірна, водойма  дійсно схожа на око: острівець є його зіницею – без «зіниці» не було б ніякого «ока». «Морське» - бо одна з легенд каже, що закоханий хлопець, перебуваючи на чужині, попросив море заглянути в Карпати і повідати йому про любу дівчину, з якою вимушений був розстатися. Море виконало просьбу, але так і залишилося оком між зеленими горами.

         Як у котів зіниця ока змінюється в залежності від дня та ночі, так і «зіниця» Синевирського озера мінлива – від пір року і погодних умов.

         Взимку рівень води знижується. Озеро покривається товстим шаром льоду, який навесні тане і сприяє підвищенню та розширенню водного дзеркала. В окремі роки  чиста прозора вода ховає зелений острівець. Проте влітку і восени він, наче заново народжується – виринає з води, рівень якої спадає. Площа водного плеса змінюється від 4,45 до 7,58 га, а найбільша глибина сягає до 23 метрів. Протягом року амплітуда коливання рівня води в озері досягає чотирьох метрів.

         Здається, що кожен куточок географічного простору планети має свою назву, а отже, не залишилося жодного кроку на планеті, про який не знала б людина. Рівень сучасної науки дійшов до вершини, яка дивує: завдяки космічним знімкам, розроблені високоточні географічні карти всієї планети. Кожна гора, річка, озеро, море, півострів, острів отримали свою назву. А от острів Синевирського озера безіменний. Чомусь нашим предкам не приходило в голову охрестити його, а сучасники вважають, що не мають права робити цього. Для географів також немає сенсу давати назву карликовому острівцю, бо він єдиний у водному просторі. А для туристичної привабливості ім’я землі серед озера, можливо, принесло б додаткові плюси         Чи потрібно іменувати острів Синевирського озера? А що ви думаєте з цього приводу?