Біжить собі й шепоче… - Туризм - Каталог статей - Закарпатський край
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [23]
Закарпаття [312]
новини краю
Україна [373]
держава
Світ [78]
планета
Туризм [55]
відпочинок
Історія [45]
минуле
Пошук
Наше опитування
Що Вас цікавить на Закарпатті?
Всього відповідей: 262
Міні-чат
200
Друзі сайту
Locations of visitors to this page
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Туризм

Біжить собі й шепоче…

     Хоч і снігу цього року багато, і морози немалі, могутня та дивовижна річечка Теребля, розриває   холодні кайдани криги, що стискають її ніжні рученята та невтомні ноженята, які зроду-віку  прямують в далекі краї,  несучи в собі  красу, неповторність та потужну силу життя, яку для нас  народжує Матінка-природа.  Народження річки Тереблі відбувається біля підніжжя Горган у Національному природному парку «Синевир», що на Закарпатті. Декілька кілометрів і на її  шляху  знаходиться перша серйозна перешкода – Вільшанське водосховище (Закарпатське море). Частина води біжить по трубах на Теребле-Ріцьку ГЕС з метою одержання струму.  Вода, що переливається через греблю,  (це буває в період сильних опадів)   падає з 50 метрової «плотини»  і подорож її триває довгих 80 кілометрів. Літом, коли посуха, води внизу –  біля греблі, майже зовсім немає. Але Теребля не помирає, а починається трохи нижче зі струмка, а далі ще одного і ще… Коли вона доходить до Драгова, то вже досить швидка та глибока. А потім річка ще довго біжить, наповнюючись струмками та потічками і гордо вливається з правого боку у свою старшу сестру Тису.

  

  Вид на зимову Тереблю  
    Під час своєї подорожі Теребля оминає великі скали та непорушні брили каміння, а ще високі гори і могутні ліси, мости та дамби. Тече й шепоче, камінчики омиває. Де глибоко, там зелено, здається, що й дна нема, насправді воно там є, тільки загадкова Теребля його ховає. Так і кличе: « Давай, пірни, сміливцю, я тебе не скривджу, якщо будеш слухняним гостем!» Трохи далі – там,   на мілководдю, річка  чиста та прозора і досить швидка.  Маленькі рибини вільно плавають, виблискуючи на сонці.

 

       Літо. Спека надворі.  Крок за кроком –  і ти вже лежиш у стрімких хвилях  богині – Тереблі.  Біля ніг плавають морени, піскарі, навіть за ноги щипають. Затримай подих та пірни, відкрий очі, та злийся з чистим підводним світом Тереблі. Дорослі риби ховаються від тебе ніби хочуть сказати: «Не чіпай нас, не чіпай!» Глибина річки різна і змінюється в залежності від пори року. Влітку від 30 сантиметрів до 4 метрів.   На глибині трьох метрів відчувається тиск, що тисне в скроні, а на дні ніби вечоріє.  Повітря вичерпалось, треба повертатись,  промені сонця здаються такими далекими…Виринаючи з глибини, розмахуєш ногам і руками, мчиш по ковток повітря, здається, що ти пливеш до повітря цілу вічність. Мить –  і повні груди… Таке відчуття не забути ніколи.

 
Осінь на Тереблі

  Теребля, як і більшість річок України, залюбки приймає гостей, але вимагає простих правил, які дуже легко запам’ятати і неважко їх дотриматись:

 

  а). якщо не вмієш плавати, не лізь у глибоке;

 

 б). не лови рибу під час нересту, не використовуй браконьєрські методи, лови на вудку, не позбавляй себе такого задоволення, а рибу потомства та масової гибелі.

  

  в). не кидай у воду пляшки, консерви та сміття. Це не лише забруднює воду, на скло та інші колючі і ріжучі предмети можуть поранитися  люди, тварини, а також і ти сам.

 

       Дотримання цих простих правил врятує від фатальних випадків багатьох живих істот. Бо інакше, як річка розсердиться, як залютує, стане каламутною, глибокою і небезпечно, змітаючи все на своєму шляху. Багато сміття не дає  місця річці в руслі. Особливо ранньою весною, коли тануть сніги вона сама не своя і може багато біди наробити, для місцевих мешканців.

 
Пластикові пляшки лютий ворог для води

      Було якось – глядиш, як різні дерева, кущі вода несе на собі. Шумить, гуде налякані люди рятують своє майно, худобу, дітей… В такій нещадній люті  Теребля жалю не має.  Корови, свині, вівці, собаки чого тільки не побачиш у воді. Вони бідні кричать, а допомогти їм несила. На лютувавши, річка повертається на своє місце, залишаючи тони сміття біля будинків людей мовляв: «Забирайте це ваше, а не моє!»  Тільки вода відійде, люди зі сльозами на очах починають  лагодити пошкоджені будинки, майно, очищати від каміння, кущів та сміття свої городи.

 
Вільшанське водосховище

       Біда навчила, хто біля річки живе, той  сам сміття в річку не кидає й іншим не дає, бо знає, якими бувають наслідки. Але не тільки сміття виводить річку з рівноваги, є ще багато чинників, які негативно на неї впливають. Масове вирубування лісів, будування котеджів і будиночків біля самої води. Добування каменю та піску з річки, бо вони є дуже цінними будівельними матеріалами. Якщо класти річковий камінь у фундамент, то там практично не треба арматури. Все це  і ще багато, багато чого потроху вбиває річку.  Люди з кожним роком все більше беруть від природи, не даючи нічого взамін. А все хороше рано чи пізно закінчується…  Старі жителі кажуть, що раніше такого не було, щоб влітку була повінь, як наприкінці літа 2008 щось подібне сталося. Вода була велика, але з берегів на щастя не виходила. Що далі готує Теребля людям у своїй лютій відплаті невідомо. Але вона, як будь-яка жива істота хоче відчувати піклування, захист, любов і шану до себе. Якщо цього не має, то вона ладна на будь-що, аби мати вищезгадане на яке відверто заслужила.

 
Річка Теребля, що поблизу с. Драгова

             

   
Вода-це джерело життя...
 Ось така вона Теребля. Річка хоч і невеличка, але має свій великий характер.  
Категорія: Туризм | Додав: roshko30 (21.02.2010) | Автор: В`ячеслав Рошко
Переглядів: 1487 | Коментарі: 2 | Теги: Вячеслав Рошко, Закарпаття, Хустський район, Теребля, Драгово, річка | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz