Переяславські угоди і геополітика: як народилася легенда - Світ - Каталог статей - Закарпатський край
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [23]
Закарпаття [312]
новини краю
Україна [373]
держава
Світ [78]
планета
Туризм [55]
відпочинок
Історія [45]
минуле
Пошук
Наше опитування
Що Вас цікавить на Закарпатті?
Всього відповідей: 262
Міні-чат
200
Друзі сайту
Locations of visitors to this page
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Головна » Статті » Світ

Переяславські угоди і геополітика: як народилася легенда
Переяславські угоди і геополітика: як народилася легенда
Наприкінці 2007 року, у світлих головах стратегів Кремля виникла нова фішка - зробити Переяславську раду черговим пропагандистським символом, довівши її до істерії маразму, як нині з георгіївськими лєнтачкамі. Ось блискучий приклад геополітичної контрпропаганди - ми публікуємо фото ОДНІЄЇ монети - єфимок з ознакою, і задаємо єдине питання: а хто бачив ОРИГІНАЛИ Переяславських угод? Все. Ідеологічна піраміда розсипалася. А ті дві статті стали класикою суч укр журу. Іноді достатньо однієї монети...

Та пригода відразу перетворилася на легенду, дві скромні замітки і досі передруковують на різноманітних сайтах, форумах, вони спричиняють багатотомні дискусії на форумах. Нині вплели покійного Бориса Березовського, лондонський слід, полювання ФСБ... Цей історичний епізод почав жити якимось своїм, химерним власним життям, обростаючи якимись неймовірними подробицями, несподіваними поворотами, учасниками...

Погодьтеся, не кожен журналістський матеріал має таке довге активне життя... Що, якщо чесно, нам, творцям і учасникам тих карколомних подій, у реальність яких і досі багато хто не вірить, доставляє не дуже зрозумілу читачам насолоду.

Читайте першоджерела і осягніть дати...

Переяславські угоди з‘їли миші! Ніякого об‘єднання України і Росії не було!

Найбільша історична фальсифікація ризикує перетворитися в потужну політичну сенсацію! Далі обійтися без висловів «ми не повірили», «такого не може бути», «шок» просто не можна.

Коли ми співставили факти, проаналізували хроніку подій, задали прості питання, на які ніхто не зміг дати відповіді, пережили справжній емоційний шок. Бо рівень цієї імперської фальсифікації, перевищує всі можливі уявлення.

Отже, все почалося з єфимків з ознакою. Це срібні талери, які ходили середньовічною Європою. Повноцінні гроші з високим вмістом срібла. Ставши Гетьманом, Богдан Хмельницький, в боях та результаті, як нині говорять, господарсько-фінансової діяльності, отримав дуже багато таких монет. Тривала виснажлива війна з Польщею, тож гроші були потрібні. Шукав Гетьман і союзників. Зрозуміло, не за спасибі. Військова підтримка щедро оплачувалася. В основному, талерами. Часто, за гроші, воювати підряджалися і козаки. Така тоді була загальноприйнята практика.

Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, фанатичний колекціонер козацьких речей, отримавши кілька старовинних талерів, звернув увагу на дивну чеканку – 1655 рік і зображення вершника. В середньому, одна така монета нині коштує від 1500-2000 доларів. Відома як єфимок з ознакою. Фактично, стала першою нормальною грошовою одиницею Росії. Тираж перечеканених талерів, за різними джерелами, склав від 800 до 1 млн. примірників. Як виявилося, саме скільки Богдан Хмельницький заплатив царю за військовий союз проти Польщі! Росіяни просто тупо нанесли свої символи на гроші об‘єднаної Європи, отримавши власну монету.

Коли оприлюднена нами версія дійшла до офіційних істориків Росії та України, вони не повірили. Полізли в літературу – отримали підтвердження. Шок. Чекаємо перших публікацій від професіоналів.

Підкреслю, автор цих рядків, як і команда, що працює в часописах «Нова Січ» і «Музеї України» не є істориками. Ми – журналісти. І наше завдання, аналізувати  факти, створювати сенсації, інформувати суспільство, проводити розслідування… А писати дисертації – то справа інших діячів, які, здається, крім власної наукової кар‘єри і звань, більше нічого не помічають… Вийшло так, що подивившись трохи під іншим кутом на українську історію, ми почали регулярно здійснювати наукові відкриття. Як співав О.Бендер: «Совершите Вы массу открытий, иногда не желая того!». Козацькі регалії в США, епопея з шаблею Мазепи, скарби Кубанської Народної республіки, Парутинський десант, скарби Сагайдачного, Апостола, Хмельницького, Мазепи, архіви УНР вже встигли стати частиною офіційної української історії. Студенти пишуть по нашим статтям реферети і курсові, вводячи в ступор старих викладачів історії, які пунктирно прочитали лише кілька книжок. Більше і нема…

Отож, зрозумівши, що ніякого злиття України з Росією не було - Богдан просто найняв росіян у військовій кампанії проти поляків, не бажаючи того, створивши їм грошову систему, ми задалися простим питанням – а що відбулося у Переяславі 1654 року?

Імперські лизоблюди, сталінські посіпаки і вже більш сучасні гебнячеські стукачі, які чомусь обзивають себе «істориками», встигли написати про цей «величний акт об‘єднання», тисячі книг, мільйони статей. Інші зліпили пісні, вірші, картини, фільми… Щороку і Незалежна Україна і незалежна Росія щось помпезно відмічають.

Захотілося дізнатися – а де ж ті загадкові документи? В якому архіві? Чи може на аукціоні? І скільки вони можуть коштувати? Почали шукати.

Ви не повірите!

НІЯКИХ ОФІЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ З ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ РАДИ НЕ ІСНУЄ!!! Нема! Аби читач хоч трохи заспокоївся після такого відкриття, наведу цитату:

 «Переяславский акт 8 (18) января 1654 г. принадлежит к числу одного из наиболее заидеологизированных, политизированных событий истории взаимоотношений двух наших народов, международной и политической жизни в ареале XVII в.

Несколько слов о Переяславском акте. Вначале одно источниковедческое замечание. Широко известный и многократно публикуемый рассказ о раде воспроизводится обычно по тексту из статейного списка посольства, возглавляемого В. В. Бутурлиным. Не учитывается, однако, что это вторичный, несколько препарированный вариант. Меж тем, сохранился подлинник (4): именно его повез сеунщик А. С. Матвеев 21 января, именно он зачитывался царю неделю спустя. Разумеется, существенные различия отсутствуют, но некоторые детали не совпадают. В частности, в списке удалены украинизмы. Текст в нем расположен так, что создается впечатление записи со слов И. О. Выговского, именно так излагаются иногда события в литературе. Но фактически это отдельный документ, авторство которого требует дополнительных разысканий. Принадлежность его самому писарю генеральному вызывает сомнения, хотя вполне вероятно, что источник исходил из писарской канцелярии и составлен с его слов. В любом случае нет никаких оснований считать документ, как и запись в статейном списке, искажающими смысл говорившегося и происходившего на Переяславской раде.

Лев Заборовский»

http://www.ukrstor.com/ukrstor/zaborowskij_rada1654.html

Після цього, нормальні люди, а тим більше українські націоналісти переживають шок. Потім радість. Сором‘язливо замовкають російські патріоти. Одного разу, цей короткий факт зірвав застілля у компанії кількох професійних істориків. Хлопці кинули щедро накритий стіл, почали гортати книги, полізли в Інтернет. Пляшку програли… Аби закінчити з фактами і цитатами, дамо слово українському авторитету:

«Опис Переяславської ради маємо у "Статейному списку", тобто звіті В. В. Бутурліна царю, що насичений подробицями, забарвлений риторичними прикрасами, хоча на Переяславській раді Бутурлін не був присутній і про її хід дізнався від інших. Протокольного документального запису про неї не існує. Взагалі щодо статейних списків, що складалися послами, посланниками, агентами московського уряду і які зосереджувалися потім у Посольському приказі в Москві, то їх об'єктивність і правдивість поставили під сумнів уже сучасники.

Бутурлінський звіт царю, який грішить неповнотою, а в деяких місцях неточністю, був розтиражований у безлічі радянських видань, особливо останніх десятиріч. Він відомий нам також і з підручників історії СРСР (історія України, як ми знаємо, довгий час у навчальних закладах України не викладалась)».

 О.Апанович  http://www.ukrstor.com/ukrstor/apanovych1654.html

Ми тихенько опитали справжніх істориків, які реально працюють в архівах багатьох країн. Жоден про ОРИГІНАЛИ Переяславських Угод не чув і не бачив!

Один дослідник розповів, що дійсно, якісь папери колись були. Зберігалися в Москві і Києві. І зміст їх був зовсім не такий, як нам втокмачують росіяни. Доля тих грамот дійсно неймовірна. Одного разу, роблячи ревізію в якомусь кремлівському архіві, наглядачі помітили, що від тих старовинних грамот нічого не залишилося. З‘їли миші! Скандал, ганьба! Адже, згідно тим папірцям, чи пергаменту, Україна ЗАКОННО втратила незалежність, а без них була просто окупована Росієї, що кардинально змінює геополітичні розклади.

Доповіли кудись на самий верх. Створили комісію. Почали шукати українські примірники. Як виявилося, їх теж з‘їли, але вже жовто-блакитні миші! Нема!!!

Тож святкувати чергову річницю Переяславської Ради не треба. Бо ніхто не знає, що то було. І чи було? Та як?

А з тих політичних діячів, так званих істориків, які будуть щось булькотіти про «благословенний акт злуки України з Росією» у Переяславі, можна відкрито сміятися. Фальсифікатори. Дурять людей. Бо нічим свою тріскотню довести не можуть. Документи відсутні.

За великим рахунком, можна почати юридичний процес оформлення незаконної окупації України Росією. Подати перший позов до Печерського районного суду… Процедура вже відома. Вимагати компенсацію… Як не дивно, є люди, які можуть реально це зробити. Там може і нова влада України підтягнеться…

Прогнозів робити не буду. Може, нарешті, українські та російські вчені зрозуміють, що історія давно перетворилася на складову частину геополітичних процесів, які мають колосальне значення. Хоча, це так, черговий крик в пустоту. Треба підійти більш конкретно. Час відмінити всі оті безглузді пільги, доплати за наукові звання. І взагалі, скасувати оте шизофренічне «кандидат розтаких-то наук». Або, просто перестати платити за них з держбюджету. Тоді може хтось почне наукою займатися, а не дисертації передерати…

Віктор Тригуб, редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України», член Національної Спілки журналістів. Не історик

http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=3208

Богдан Хмельницький –творець російської грошової системи!?

Повірити в це важко. Але, є чимало фактів, які підтверджують цю версію. Виходить так, що саме Богдан Хмельницький став мимовільним творцем цивілізованої грошової системи Росії.

Автором цієї версії є відомий колекціонер, дослідник старовини Сергій Цапенко – отаман Американського козацтва. Саме він, розплутуючи хитромудрі ребуси, підкинуті  російськими спецслужбами різних часів, вийшов на це сенсаційне відкриття. Все почалося з шаблі Мазепи.

Після своєї першої блискучої перемоги під Жовтими Водами, Богдан Хмельницький захопив великі трофеї. Дуже великі! І наступні перемоги під Корсунем, кардинально збільшили статки козаків.

Саме тоді, Богдан заклав кілька таємних сховищ, частина яких, збереглася і досі. Ми вже писали про загадки Чигирина. І про рекомендації працівникам заповідника, придбати сучасний металошукач-сканер, аби дослідити стіни старих будівель, землю в примітних місцях…

Але, спершу про місто Іоахімсталь в Богемії. Саме там чеканилися срібні талери, що ходили тогочасною Європою. Ця монета була популярною і в тогочасній Україні. В Росії, на той момент, грошова система була абсолютно не розвинена. Фактично існувала якась первісна форма товарних стосунків…

І коли до 1654 року, козацька Гетьманська держава Богдана Хмельницького, почала протистояти великому антиукраїнському військовому блоку, сформованому Польщею, гостро стало питання про сезонного військового союзника. Вибір пав на Росію.

Заключивши тактичний військовий союз з Росією, Богдан фактично наняв російські війська, пославши царю 1 мільйон срібних талерів. Росіяни допомогли.

Потім було ще чимало подібних договорів про військово-тактичну співпрацю… Гроші… І така увага Росії до тимчасових Переяславських угод – то типова імперська практика. Використовуючи ті папери, оригінали яких широка публіка так і не побачила, Росія почала поступову окупацію України, принісши нам рабство, розруху, якісь відсталі, азійські традиції…

Але, суть цієї статті в іншому.

Цар Олексій Михайлович, одномоментно отримавши від Хмельницького таку купу грошей сріблом, вирішив кардинально реформувати відсталу грошову систему країни. Ідея була простою і дієвою.

На срібні талери почали тупо ставити печатку імперії! Рік – 1655, та вершник на коні. В народі нові гроші прозвали єфимками – перша частина назви міста-виробника. А нумізмати називають їх єфимками з ознакою. Коштували вони 64 копійки. Бо з одного талера можно було зробити лише 64 повноцінних срібних копійок.

За твердженнями вчених, було перечеканено від 800 тисяч, до мільйона талерів. Саме мільйон монет, нагадує Сергій Цапенко, було передано Богданом Росії…

Випуск перечеканених єфимків припинили в 1656 році. В офіційному провадженні вони були до 1659 року. Але, в Україні, срібні талери, у тому числі єфимки, ходили аж до 18 століття…

Потім росіяни почали закуповувати в Європі і Україні срібні заготовки, на які наносили власні імперські символи.

-Можна впевнено казати, що мільйон срібних талерів, виплачений Богданом росіянам за військову допомогу, став першою масовою монетою імперської грошової системи! – стверджує Сергій Цапенко, - Нагадую, нині у світі збереглося десь 1700-2000 єфимків з ознакою. Їх вартість на ринку давно перевищила 1500 доларів за примірник.

Цікаво, що офіційна російська наука якось дивно обходить ці моменти. Тимчасовий військовий союз, яким насправді були Переяславські угоди, гучно використовують в ідеологічних цілях…

Чомусь і досі засекречені архіви тієї епохи в Ермітажі і Москві. Всі вони мають статус спецхранів і опікуються ФСБ.

Недавній випадок з фальсифікацією Ермітажем, фотографій оригіналу парадної шаблі Івана Мазепи, коли замість неї підставили більш пізню копію. Чергове переховування 234 нерозпакованих скринь з унікальними речовими доказами, документами «Мазепинського дела», нові на них написи «Яд», можуть свідчити лише про імперську параною деяких політичних діячів сучасної РФ. Вже не будемо згадувати ганебне пограбування розвідкою РФ музею Кубанського козацтва в Ховеллі (США)…

Ну чого вони так бояться? Правди?

Чому не відкриють оті спецхрани для російських і українських дослідників. Не розмістять документи і фотографії в Інтернеті, не видадуть книгами…

Для чого вже вкотре ламати сайт Американського козацтва? Показати, що фахівці з Желєзногорська не сплять?

Для чого так скрупульозно моніторити маленькі сайти «Нова Січ» і «Музеї України», розгортати проти нас цілі інформкампанії?

Таке враження, що росіянам більше нічого робити. Вже перемогли тероризм, народ благоденствує… Ми розуміємо, що чимало чиновників і офіцерів, дякуючи нам, отримують підвищення, оформлюють козирні відрядження в США і Канаду…

Але, для супердержави, якою намагається виставити себе Росія, це смішно…

Давайте налагоджувати інформаційну співпрацю!

І почнемо з спецхранів Ермітажу. Українські журналісти готові отримати і оприлюднити, хоча б фотографії з Малоросейского відділу. Чому б не пустити туди істориків?

Ми пропонуємо взаємовигідний мир. Пробуємо встановити цивілізовані взаємини між істориками Росії і України. Чому б не спробувати жити дружно?

Віктор Тригуб, редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України»

http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=2794

Ну, і без лондонського сліду ця історія буде як борщ без перцю...

Наконец-то обнаружены подлинные документы Переяславской Рады 1654 года.

 Их на Лондонском «блошином рынке» купил скандально известный российский экс-олигарх Борис Березовский. «Гуляй-Полю» удалось дозвониться в Лондон до политиммигранта, и он любезно ответил на наши вопросы.

- Борис Абрамович, это правда, что Вами куплен раритет, так называемого Переяславского договора о воссоединении России и Украины?  

- Во-первых, подлинник документа, о котором вы спрашиваете, действительно обнаружен и за 460 тысяч американских долларов куплен моим агентом в одном из знаменитых лондонских антикварных магазинов. Во-вторых, в документе нет никаких упоминаний, ни о каком воссоединении или соединении. В Соглашении четырнадцать статей и он подписан гетманом Богданом Хмельницким и московским боярином Батурлиным.

- Вы уверены, что это подлинный документ?

- Естественно, перед покупкой раритет прошел серьезную экспертизу. Я привлек для этого крупнейших специалистов по славянской истории из Украины, России и США.

- Вы бы не могли сообщить, кто из экспертов привлекался с украинской стороны?

- Фамилии не могу назвать по условиям договора, могу лишь сообщить, что это ученые-слависты из украинских городов Львов, Донецк, Жмеринка.

- Вы бы не могли рассказать о содержании этого судьбоносного договора?

- Если я его раскрою, то может измениться все современное межгосударственное правовое поле Украины и России. Хочу, с гневом констатировать, что МИД России скрывал текст договора. В папке есть документы свидетельствующие, что табу на публикацию текста документа в свое время наложил председатель Совета народных комиссаров Ленин, затем Первый секретарь Никита Хрущев, а 2001 году нынешний президент РФ Владимир Путин.

- Откуда вы это знаете?

- Когда я работал Исполнительным секретарем СНГ, я смог ознакомится с историческими архивами. Более того, у меня по статусу, была возможность изучать и закрытые документы. Так я узнал, что подлинник Переяславского соглашения есть. Ведь ни подьячие Посольского приказа, ни чиновники царского МИД, тем более, советские дипломаты не могли уничтожить или утратить столь важный документ. И те, и другие были люди очень серьезные - тем более, что оплошность могла обернуться «лишением живота». Но он был недоступен научной общественности.

- Почему, ведь документу 400 лет?

- Вспомните загадочную историю с секретными протоколами к договору Молотова-Риббентропа, существование которых все время отрицали партийные бонзы из ЦК КПСС. В Кремле считали, что обнародование подлинника Переяславского договора сегодня может нанести ущерб государственным интересам России. В 1654 году московский царь постатейно гарантировал украинскому государству полную автономию, а затем все эти обещания были грубо растоптаны идеологами «великой и неделимой царской России».

- А как же подлинник попал в Лондон?

- Вы меня спрашиваете? Вы разве не знаете, что в современной России продается сегодня все. 

(Скопійовано з форумів)

Який висновок?

Історія потужно впливає на сучасну геополітику. Якоїсь об'єктивної істини, до якої всі так прагнуть, не існує! Будь-які відомі факти можна подавати з власної позиції і потрібним наголосом. Що всі патріоти СВОЇХ країн і роблять. Тому, до всіх цих процесів, розслідувань, наголосів, варто ставитися з гумором.

Це все - Сіра зона історії та геополітики, добуті факти з якої не можна ні спростувати, ні підтвердити. Кожен залишиться при своїх принципах. Переконати дорослу людину у протилежному - марно. А от за нові покоління, молодь, варто боротися!

Дисертації і нудні наукові трактати вони не читають.

Творіть легенди! Їх спростувати неможливо! І живуть вони вічно!

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", дослідник Сірої зони історії, творець легенд
Категорія: Світ | Додав: defaultNick (05.05.2013)
Переглядів: 1112 | Теги: Переяславські угоди і геополітика: | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz