Вікно в Музей Пирогово - Україна - Каталог статей - Закарпатський край
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [23]
Закарпаття [312]
новини краю
Україна [373]
держава
Світ [78]
планета
Туризм [55]
відпочинок
Історія [45]
минуле
Пошук
Наше опитування
Що Вас цікавить на Закарпатті?
Всього відповідей: 262
Міні-чат
200
Друзі сайту
Locations of visitors to this page
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Головна » Статті » Україна

Вікно в Музей Пирогово

Вікно в Музей Пирогово

Музейна Україна – то близько 7 000 закладів різноманітного напрямку та підпорядкування. Основу, кістяк музейної системи складають обласні історико-краєзнавчі музеї, які найбільш повно відображують нашу давнину – від найперших згадок та знахідок до наших днів. Таких музеїв 25, відповідно до кількості регіонів. В кожному регіоні є інші краєзнавчі, відомчі, інститутські, народні, шкільні, заводські, літературні, меморіальні... Та особливою гордістю є Національний музей народної архітектури та побуту України, що відомий серед шанувальників як «музей в Пирогово».

Це найбільший музей під відкритим небом у Європі. Величезна територія, ексклюзивні експонати, десятки тисяч відвідувачів – це наш музей! Тема музеїв останнім часом не сходить зі шпальт газет та з екранів телебачення не тільки тому, що активно зріс інтерес до рідної давнини. Нагальним стало питання про збереження безцінних експонатів від злодіїв, захист музейних територій від загарбників-рейдерів. Не обминула ця проблема й музей в Пирогово. Але, як виявилося, проблеми в цьому закладі мають свої характерні особливості, так би мовити, внутрішні нюанси. Маючи певний досвід співпраці, та будучи ознайомленим з рядом документів автор коротко викладає своє бачення не простої ситуації, що склалася. Факти та припущення, які не видимі оком пересічного відвідувача подаються наче через окреме вікно – вікно в музей.



На момент призначення П. Федаки на посаду директора
Національного музею народної архітектури та побуту України в закладі існувала досить складна ситуація: занедбана реставрація архітектурних пам’яток; кошти, що призначалися для ремонту дороги та водогону (кілька мільйонів гривень!) в значній мірі були розкрадені; після завершення роботи на території музею розпочиналося його «нічне» життя – працювали шинки та ресторани, бучно відзначалися весілля та ін., блукали п’яні відвідувачі. Все це відбувалося за мовчазної згоди, а часто й за участі керівництва закладу: в. о. директора Т. Василенко, головного бухгалтера Л. Кравець заступника директора С. Кравця (чоловіка гол. бухгалтера), заступників директора Р. Свирида та О. Долі. Тож для виправлення тривожної ситуації керівництвом відділення мови літератури та мистецтва НАН України, до складу якого входив заклад, було прийнято рішення змінити керівництво музею та призначити нового директора і його заступників.
Із перших днів роботи в музеї П. Федака зробив максимум зусиль, щоби залишити в колективі попередніх, скандально відомих співробітників. А саме, за головним бухгалтером збереглася її посада, а тепер вона ще і єдина, хто контролює всі питання щодо укладення орендних угод (за посадовими обов’язками ці функції має виконувати заступник директора із загальних питань. Оскільки попереднього заступника (С. Кравця) з роботи звільнили і, дивним чином, його функції взяла на себе його дружина – головний бухгалтер).
У 2007 році музей (в. о. директора Т. Василенко) заплатив ТОВ «Служба технічної безпеки «Партнер» за встановлення пожежної сигналізації близько 400 000 гривень. Роботи були проведені без затвердженої проектної документації. Сигналізація не працювала жодного дня. Після призначення директором П. Федаки було піднято питання про цю сигналізацію і вирішили зобов’язати підрядників терміново її налагодити. Директор доручив виправити цю ситуацію Т. Василенко, яка, власне, й заключала свого часу цю сумнівну угоду. Тож колишня в. о. директора Т. Василенко, яка при новому директорові отримала посаду завідуючої науковим відділом успішно «замела сліди» – переговори з «Партнером» тривали рівно стільки, скільки «треба було», поки за строком давності музей вже не міг зробити позов до суду.
Екс-заступник директора (при в. о. директора Т. Василенко) Р. Свирида також переведена новим керманичем на посаду завідуючої відділом. Тепер у цьому відділі наукові посади займають лише вона, її чоловік С. Верговський та її дочка М. Верговська! Не дивлячись на відкритий характер даного порушення, директор Федака закриває на це очі…
Новий директор, очевидно, зацікавив посадами колишніх горе-керівників, які й стали найближчим його порадниками. Натомість, заступники директора, які не закривали очі на попередні порушення та почали озвучувати ці проблеми, стали найбільшими ворогами П. Федаки. На сьогоднішній день одного із заступників вже звільнено…

Тож в музеї нічого не змінилося і П. Федака продовжує традиції своїх попередників. Прикладом цього є дивна ситуація з орендаторами – ПП „Бриз" (ресторани „Шинок" і „Кулішна"), які до сьогодні сплачують приблизно у три рази меншу орендну плату за землю і в два рази меншу плату за орендовані об’єкти. За директорства П. Федаки такі орендарі тільки розширюють свої володіння, не міняючи умов угоди – на цьогорічному святі Масниці (13-14 лютого) від ресторанів додатково було встановлено відповідно 11 (одинадцять) та 26 (двадцять шість) додаткових торгівельних точок, за які не було проведено оплати у встановлений спосіб. І в кожній точці вільно продавався самогон!
З іншим орендарем – ресторанний комплекс ВАП «Ярівці» (орендар Павловський) до цього часу не врегульовані фінансові стосунк. Ще з 2009 року «Ярівці» заборгували музею близько 100 000 тисяч гривень по орендній платі. На ці порушення до сьогодні немає жодної реакції директора. Так само як і після новорічної пожежі (1 січня 2010 року), коли згоріло одне із підсобних приміщень ресторану.

Ще одна історія, яку не інакше як кумедною не назвеш. З листопада 2009 р. на території Музейної конюшні поряд з чотирма музейними кіньми, утримує своїх коней ТзОВ „Інкомсервіс плюс". На сьогоднішній день з ТзОВ не підписана ні угода про утримання музейних коней, ні договір про оренду. Більше того, музейні працівники не можуть побачити своїх коней – орендарі до себе не пропускають. Реакція директора відсутня. А злі язики говорять, що коні вже давно «пасуться на інших полях»… Правда це чи ні – не відомо, але до сьогодні в музеї щомісяця списуються корми на ніби-то їхню годівлю…
І ще один абзац: 02 березня 2010 року господарським судом м. Києва було прийнято рішення про задоволення позову спеціального науково-реставраційного виробничого управління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури до Музею про стягнення 377 тисяч 716 гривень. Дана справа була програна через відмову П. Федаки підписати необхідні для суду довідки.

P. S. На всі вищезазначені факти порушень є доповідні, розписки, заяви, акти, фотовідеоматеріали та …відписки Федаки. Спростувати ж чи підтвердити наявність складу злочину в цих фактах напевне можуть лише компетентні органи.

У музейне вікно заглядав Олександр Кочубей

http://sd.org.ua/news.php?id=18792
Категорія: Україна | Додав: defaultNick (12.09.2010)
Переглядів: 259 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz