Відкритий лист - Україна - Каталог статей - Закарпатський край
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [23]
Закарпаття [312]
новини краю
Україна [373]
держава
Світ [78]
планета
Туризм [55]
відпочинок
Історія [45]
минуле
Пошук
Наше опитування
Що Вас цікавить на Закарпатті?
Всього відповідей: 262
Міні-чат
200
Друзі сайту
Locations of visitors to this page
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Україна

Відкритий лист
Відкритий лист

до заступника Глави Адміністрації Президента України Ганни Герман з приводу безпідставного переслідування журналіста.


Шановна Ганно Миколаївно!

Я, Рибін Петро Анатолійович, редактор газети „Лиман”, член Національної Спілки Журналістів України, звертаюся до Вас з проханням призначити перевірку дій посадових осіб, які вже четвертий рік цинічно ведуть дії на моє знищення, завдають моральні збитки членам моєї родини.

 

Суть справи.

Я, Рибін П.А. являюсь власником і редактором газети „Лиман” з 1997 року, яка розташована в належному мені на праві власності приміщенні в м. Татарбунари, вул.. К. Маркса, 56.  

13 березня 2007 року, близько десятої години ранку, під час бесіди по службовим та  журналістським справам з рядом громадян, запрошених до мене в моє приватне приміщення, де розташована редакція газети „Лиман”, редактором якої я працюю, за своїм робочим столом був зненацька підданий нападу з застосуванням фізичної сили та погроз з боку Тарасюка Андрія Григоровича, який разам зі своїм прибічником Христичем Іваном Івановичем без моєї згоди, тобто з порушенням моїх прав власності та особистої недоторканності, зайшов до мого приміщення і без усякої наявної причини, тобто з хуліганських мотивів, розпочав скандал спочатку з присутніми громадянами.

Коли громадяни Шушпанова Т.А., Кульбашна Т.А., Штирба С.Ф., Чабану А.Ф. щоб уникнути сутички з Тарасюком А.Г. та Христичем І.І. вимушено покинули приміщення редакції, не завершивши свої ділові переговори зі мною, то Тарасюк А.Г. переключився на мою особу і попри мою вимогу негайно вийти з приміщення редакції, несподівано напав на мене, коли я сидів за своїм робочим столом, схопив мене за руку і професійно (підполковник міліції ) став викручувати її, завдавши мені гостру біль і тілесне ушкодження кісті. Він намагався силоміць стягнути мене зі стільця на підлогу і в цей час крикнув Христичу І.І. , щоб той обшукав мій робочий стіл і забрав якісь потрібні їм документи.

         В своїх діях нападники використали сприятливі умови – відсутність свідків і професійні знання і досвід Тарасюка. По команді Тарасюка А.Г. Христич І.І. зробив незаконний обшук в шухлядах стола і на столі, що має ознаки замаху на пограбування моїх документів. Намагаючись вирватися із больового захвату, яким Тарасюк нейтралізував мій опір, я все таки відштовхнув його від столу до виходу і утримував подалі від столу, на якому стояла цінна оргтехніка, яка могла постраждати у сутичці і для моєї редакції газети принести значні збитки втратою інформації через пошкодження системного блоку комп’ютера.

         Незважаючи на те, що Тарасюк А.Г., як колишній працівник міліції, володіє спеціальними прийомами і дуже болісно викручував кість руки, мені вдалося іншою рукою дістати з кишені мобільний телефон натиснути кнопку швидкого набору і кількома словами покликати на допомогу сестру, яка знаходилася в сусідньому будинку. Тільки під впливом того, що зараз з’являться свідки,, Тарасюк А.Г. досить нечемно висловився і з погрозами подальшої розправи разом з Христичем І.І. швидко покинули приміщення.

         Своїми хуліганськими насильницькими діями Тарасюк А.Г. і Христич І.І. здійснили перепону моїй роботі журналіста, редактора газети і депутата міської ради, зірвавши подальшу роботу редакції, призвели до безладу в приміщенні, завдали мені фізичну біль і тілесні ушкодження (побої), з приводу яких я лікувався і які підтверджені медичними документами. Таким чином своїми протизаконними діями Тарасюк і Христич змусили мене діяти в стані крайньої необхідності по самозахисту себе і свого майна.

         Про скоєний на мене напад я подав заяву в органи УМВС України, однак там належної перевірки не провели і дали мені відповідь, що обмежились бесідою з Тарасюком і Христичем, попередивши їх про недопустимість фізичних дій проти мене, тобто залишили усі правопорушення Тарасюка А.Г. безкарними.

         Користуючись таким поблажливим ставленням, Тарасюк А.Г. надалі висунув версію, що у сутичці, яка виникла по його ініціативі, я ніби-то навмисно спричинив йому ушкодження коліна, яке відноситься до середньої тяжкості. Звинувачення СФАБРИКОВАНО завдяки зв’язкам Тарасюка, як колишнього слідчого в Татарбунарському районі. Після його скарг в прокуратуру Одеської області проти мене 01.08.2007 р. порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

         У цей же час по моїй повторній заяві, з якою я звернувся в органи прокуратури, начальник СУІМ Татарбунарського РВ УМВС України в Одеській області Мукієнко А.В. своєю постановою від 14.09.2007 року відмовив в порушенні кримінальної справи відносно Тарасюка А.Г. за відсутністю складу злочину, передбаченого ст.. 296 КК України (хуліганство).

         Почалося однобоке розслідування проти мене. Такі цинічні дії міліції обурили моїх колег журналістів і одеських правозахисників які виступили в мій захист. Газета „Комсомольська правда в Україні” від 23 серпня 2007 року, „Правда України” в статі „Міліціянти проти редактора „Лиману”. Хто кого?”, газета „Трибуна” від 21 листопада 2007 року, Інтернет видання, телеграми від Одеської регіональної організації НСЖУ прокурору Одеської області звернули увагу прокуратури на неправомірні дії слідчого. Був призначений інший слідчий.

         04 лютого 2008 року слідчий, капітан міліції, П’яний А.А. виніс постанову про зупинення кримінальної справи відносно мене відповідно до п.2 ст.6 КПК України та ч.5 ст.36 КК України  (…не перевищення засобів самооборони).

 

         Далі події розгортаються як в детективі.

 

Таємно від мене, не запрошуючи мене на засідання,  4 квітня 2008 року суддя і давня подруга Тарасюка по спільній роботі в райвідділу міліції, Сивоконь Т.І. своєю постановою скасовує постанову начальника слідчого відділу Татарбунарського РВ УМВС України від 04.02. 2008. А постановою від 25.04.2008 р. ВІДМОВЛЯЄ мені в подачі апеляції.

         Я напряму звертаюся в Апеляційний суд Одеської області і своєю постановою від 24.04.2008 року апеляційний суд скасовує постанову судді Сивоконь Т.І і залишає без змін постанову міліції про припинення карної справи.

Однак, розправа продовжується, з мене роблять без вини винного, роки переслідування привели до значного погіршення здоров’я. За цей період я вже переніс операцію з приводу онкозахворювання, набув хвороби на гіпертонію, страждаю від нападів болю в нирках, на нервовому підґрунтті прогресивно розвивається хвороба пародонтоз і я швидко втрачаю зуби.  Як творчий працівник, журналіст і відомий художник автор 9 виставок в Україні із них: в Києві, Дніпропетровську, Одесі, Ізмаїлі, Гуляйполі та Покровському Дніпропетровської області, Дніпропетровську, містах Тбілісі та Руставі  (Грузія) я втратив творчий потенціал і не приймаю участі в творчих виставках. Судова тяганина спустошила наш скромний сімейний бюджет. На моєму утриманні є мати, 1924 року народження та батько, 1926 року народження ветеран війни, інвалід першої групи

Та Тарасюк з своїм покровителем в столиці, депутатом ВР Русланом Зозулею, яких зв’язує питання торгівлі землею на чорноморських курортах в районі, продовжує чорну справу.

Таке переслідування сталося з приводу моєї депутатської позиції по захисту голови Татарбунарської міської ради Одеської області Гусаренка М.Л. від нападників - провокаторів та інших питань, де результат прийняття рішення сесією міської ради залежав від одного голосу. Особливо з приводу бюджетних витрат на будівництво та ремонт доріг, а також  кадрових питань міської ради. А також з приводу моєї думки незалежного журналіста, яка впливає на громадську думку виборців району.

Вбачаю особисту зацікавленість судді Сивоконь Т.І., яка приймає рішення з приводу земельних та майнових питань в угоду ділкам.

Це підтверджується також тим, що вона неодноразово вирішувала питання за справами, що стосуються вищевикладеної ситуації таємно від мене, у мою відсутність, в порушення ЦПК України – без виклику до суду/.

 15 червня 2010 року суддя Сивоконь Т.І. в черговий раз проводить засідання з приводу поновлення строку Тарасюку на подачу касаційної скарги у мою відсутність. Повістка мені судом не направлялася.

Сивоконь, таким чином, маючи в руках суддівські ваги, підтримує коло людей, які рвуться до влади, не вередуючи ніякими засобами, надавши хід справі на повторне коло.

 

         Зважаючи на вище викладене прошу:

 

Втрутитись у процес мого захисту від свавілля дій зацікавлених осіб.

Вплинути на події, які створили навколо мене Тарасюк Андрій Григорович, в минулому керівник міжрайонної силової структури МВС, підполковник, та суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Сивоконь Тамара Іванівна, яка раніше з ним працювали в одній структурі МВС аби запобігти мого звернення до країн світу з приводу надання мені політичного притулку.

 

З повагою та надією                                           Петро Рибін

 

18 червня 2010 року

 

 

Підтримую прохання:

 

Голова Правління Одеської обласної організації НСЖУ             Юрій Работін


Категорія: Україна | Додав: defaultNick (20.06.2010)
Переглядів: 290 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Wow! Great to find a post with such a clear mesgesa!

Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz