Про Музей козацької страви - Україна - Каталог статей - Закарпатський край
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [23]
Закарпаття [312]
новини краю
Україна [373]
держава
Світ [78]
планета
Туризм [55]
відпочинок
Історія [45]
минуле
Пошук
Наше опитування
Що Вас цікавить на Закарпатті?
Всього відповідей: 262
Міні-чат
200
Друзі сайту
Locations of visitors to this page
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Головна » Статті » Україна

Про Музей козацької страви
Про Музей козацької страви

Це один з найнесподіваніших музеїв України!

Так, МУЗЕЙ козацької страви!

Виявилося, що у нас ніхто не займається серйозно дослідженнями кулінарних секретів саме козаків! Українська кухня - так! Є чимало книг, рецептів. Але, КУХНЯ розвивалася в хаті довкола ПЕЧІ! http://strava.do.am/

Між тим, козаки вели дуже мобільне життя. Їжу готували серед степу, на багатті. Що суттєво відрізняється від стаціонарних умов...

Є дуже мало людей, які можуть майстерно приготувати щось на багатті за старовинними козацькими рецептами. Один з таких - Олександр Кочубей, що і очолив музей.

Спробуємо дослідити старовинну козацьку кухню, відновити секрети рецептів, навчити молодь, повернути українців до давнього коріння...

-Ми стрімко втрачаємо традиції куховарства на живому вогні! – говорить Олександр Кочубей, - У містах всі ті фаст-фуди, мікохвилеві печі, грилі практично знищили старовинні рецепти приготування їжі. Додайте новомодний посуд з сумнівних матеріалів… Щось подібне спостерігається і на селі… Якісь навички залишилися у чоловіків, які захоплюються рибальством, мисливством. Варять, в основному, рибну юшку. Сучасні жінки практично не вміють готувати на відкритому вогні! А то ціле мистецтво!

Ми давно товаришуємо з Олександром, бували на чисельних заходах за їх участю. Чесно кажучи, люблю спостерігати їх спокійну роботу. Особисто заготовляють дрова. Розводять багаття. Встановлюють триногу, зроблену у стилі козацьких пік. Вішають казан. Заливають воду. А далі починається справжнє дійство. Треба розрахувати хоча б приблизну кількість порцій. Не перемудрити з спеціями. Уважно стежити, щоб куліш чи борщ дійшли на маленькому вогні. Вдало посолити. Додати зелені… Там цілий ритуал!

Хлопці десь знайшли старезні казани. Використовують  грубі дерев‘яні ложки. Для вузького кола – лише глиняний посуд.

Поступово зібралася ціла колекція старовинних кулінарних предметів.

Придбали стилізований козацький одяг.

Нині ведуться перемовини з кількома музеями про співпрацю. Хоча, поки-що основна база в Пирогово.

Кілька років тому, Сашко Кочубей організував унікальний фестиваль борщу. Був резонанс. Але, через байдужість спонсорів, ініціатива не пішла…

-Не можна змагатися у приготуванні їжі! – переконує О.Кочубей, - Не можна двічі приготувати одну і ту саму справу однаково! Це творчість! Їжу творять! І головне завдання нашого віртуального музею – навчити кулінарної творчості. Організовувати майстер-класи. Вивчати і популяризувати древні знання. Ми не можемо бути музеєм у традиційному значенні. Адже, борщ готується не для зберігання, а для вжитку! Казани і сковорідки, вихоплені з контексту куховарення, перетворюються на мертві, нецікаві експонати, які нікого не приваблять. Це сміливий експеримент. Такий собі музей майбутнього. Ми вдячні часопису «Музеї України» за підтримку і розуміння! Ризикнемо разом! Нам це все шалено цікаво!

Нашій редакції теж приємно реалізовувати такі незвичні проекти. Ті музейні шаблони, які сформувалися двадцять років тому, дуже застарілі. Музеї не рятує навіть новітня мультимедійна техніка. Іноді не можна зрозуміти, де ти? В кінотеатрі, чи комп‘ютерному клубі. Втрачаємо щось важливе!

А уявіть, як харчувалися козаки у довгих виснажливих походах? Постійне нервове напруження. Бої. Далекі переходи. Рани. Голодний воїн – слабкий. Тому, у запорожців існували потужні кулінарні традиції. Було багацько секретів.

Окрема тема – дальні морські походи на чайках…

Музей козацької страви бачиться десь за містом. Поруч з хатою-мазанкою. Це поки-що нездійсненна мрія.

 Власного приміщення нема. І сумнівно, що найближчим часом буде.

Для реалізації подібних проектів потрібні значні кошти. Які відсутні.

Але, є суспільна цікавість. Ентузіазм. Створено сайт. Процес музеєтворення триває. І може це і є тим головним…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»



Категорія: Україна | Додав: defaultNick (25.03.2010)
Переглядів: 372 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz