Архімандрит Йов (Кундря): життєвий шлях і благословенні праці подвижника - Закарпаття - Каталог статей - Закарпатський край
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [23]
Закарпаття [312]
новини краю
Україна [373]
держава
Світ [78]
планета
Туризм [55]
відпочинок
Історія [45]
минуле
Пошук
Наше опитування
Що Вас цікавить на Закарпатті?
Всього відповідей: 262
Міні-чат
200
Друзі сайту
Locations of visitors to this page
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Закарпаття

Архімандрит Йов (Кундря): життєвий шлях і благословенні праці подвижника

Історія православної церкви на Закарпатті багата на жертовне приклади благочестя. Після прийняття унії з Римом в ХVII столітті за православну віру страждали о. Михайло Андрелла (Оросвіговскій), єпископ Досифей (Федорович), о. Іван Раковський та інші. На початку ХХ століття на Закарпатті почалося широке селянський рух за повернення до віри предків - Православ'я.

Головним осередком православного руху стали села Іза біля Хуста і Великі Лучки біля Мукачева. Село Іза в ХХ столітті дало Матері Церкви велика кількість праведників і подвижників. Серед них найбільш відомі ігуменя Параскева (Прокоп) (у схимі Ніна), архімандрит Матфей (Вакаров), архімандрит Амфілохій (Кемін), архімандрит Вікентій (Орос). Останнім часом в науковій та богословській середовищі йде полеміка про канонізацію іншого праведника-ізяніна архімандрита Іова (Кундря).

Діяльність архімандрита Іова (Кундря) цікавила журналістів і вчених ще з радянських часів. Однак не завжди вони писали про о. Іові правду, в основному це були невеликі статті критичного і фальсифікаційних характеру. Більш об'єктивно писали про о. Іові церковні видання: ЖМП і Православний вісник. Після розвалу СРСР в періодиці та Інтернет-виданнях з'явилося декілька наукових спроб вивчити життєвий шлях старця. Зараз розглянемо в короткому деякі статті і замітки присвячені діяльності архімандрита Іова (Кундря).

У другій половині 1950-х р. на Закарпатті стартувала нова кампанія проти чернецтва і монастирів. о. Йов категорично виступив проти ліквідації скитів і монастирів, тому проти нього почалося цькування в періодиці. У березні 1959 р. газета "Радянське Закарпаття" опублікувала серію статей під заголовком "Чорна павутина", автор "велику увагу" приділив діяльності Городилівському Свято-Троїцького скиту, де настоятелем був о. Йов [1]. Наприклад, 12 березня 1959 р.. газета писала про те, що в монастир поштою приходить велика кількість грошових переказів, посилок з продуктами і речами і тд. У провину о. Йову також ставилось поширення фоторепродукцій з видами Городилівському скиту іпрінятіе на нічліг прочан. Безумовно, головним завданням статті було спаплюжити добре ім'я о. Іова та підготувати громадськість до закриття святині.

Після смерті о. Іова о. Єфрем (Молнар) в ЖМП опублікував некролог на його пам'ять. У цій статті вперше комплексно але коротко розглядалася біографія подвижника [2]. У 1993 р. Борис Суперечок у цьому ж виданні на дев'яти сторінках розмістив статтю про о. Йова. На жаль Б. Суперечок використовував для написання статті лише спогади людей, які знали старця і не зволив їх перевірити [3]. Тому в публікації зустрічаються неточності і грубі помилки. Ці проблеми характерні і для публікації Дмитра Трибушна в журналі "Живе джерело" (2003, № 9) [4]. По-перше, він стверджує що о. Іов прийняв чернецтво в 12 років, що не відповідає дійсності. По-друге, автор не знає історії Закарпаття, інакше він не стверджував би що "До 1919 р. Закарпатська Русь перебувала в складі Австро-Угорщини. Православні християни в ній були позбавлені всіх прав, монастирі розорялися, священиків винищували. Відомі випадки, коли ченців і черниць закопували живими в землю ". Тут відразу кілька неточностей, так Австро-Угорщина припинила своє існування в 1918 р.; православні монастирі не могли розоряться, тому що їх не було з ХVIII століття; безумовно православний рух в 1901-1918 рр.. переслідувалося угорською владою, але в документах не зафіксовано винищення духовенства.

Кілька слів треба сказати і про публікації в Інтернеті. Наприклад, на сайті "Колимські мученики" Ніна Соболєва пише про те, що Городилівському скит був спалений німцями вщент і відновлений у 1945 р. [5]. На іншому сайті "Духовний

Співрозмовник "в 2005 р. Галина Пильнева також повторює цю версію, але датує 1946 [6]. Слід зазначити, що братський корпус Городилівському скиту дійсно згорів у 1945 р., але в цей час Закарпаття було давно звільнено Червоною армією. Крім того, німецькі частини не проводили на Закарпатті якісь серйозні військові дії, тут панувала в 1939-1944 рр.. угорська адміністрація. У 2005 р. на честь 20 річниці смерті о. Іова на сторінках закарпатських газет з'явилося відразу кілька статей різних авторів [7]. У зв'язку з останньою річницею о. Іова недавно з'явилися стаття "Архімандрит Іов (Кундря)" [8] Олександра Монича, яка є плагіатом з робіт Г. Пильньовой і Н. Соболєвої. Про цей неприємний факт ми писали в статті від 9 червня 2007 р. [9].

Праведник благочестя Іван Кундря народився 18 травня 1902 р. в с. Іза в багатодітній родині Георгія Кундрі і Ганни Мадяр [10]. У дитинстві Іван з братом Георгієм активно стежили за православним рухом в с. Іза, прагнули допомогти дорослим у боротьбі за віру предків, так як угорська влада переслідувала православних. У рідному селі Іван закінчив 8 клас народної школи, а в 1920 р. і господарські курси. У 1924-1925 рр.. він служив у чехословацької армії в Михайлівці (Словаччина) [11].

У 1920-х рр.. у Свято-Пантелеймонівському російському монастирі на Афоні трудилася значна кількість закарпатців. Саме туди і вирішив відправиться після військової служби Іван Кундря. Але у вступі до монастиря їм відмовили. Головною причиною цього явища стала політика грецької влади, спрямована на еллінізацію Афона. 10 вересня 1926 уряд Греції прийняв закон, згідно якого всі монахи, незалежно від їх національності, вважалися грецькими підданими. За цим законом у афонські монастирі заборонялося приймати осіб, які не мали грецького громадянства, що давало можливість відмовляти в оформленні віз та паспортів [12].

Після цього випадку Іван Кундря ще один раз зробив спробу потрапити на Афон, але й вона закінчилася невдачею. У цей час у с. Іза вже діяв Свято-Миколаївський чоловічий монастир, де Іван закінчив у 1928 р. пастирсько-богословські курси. Після листа настоятеля Свято-Пантелеймонівського монастиря архімандрита Мисаїлові Іван Кундря з декількома друзями вирішили побудувати монастир у себе на батьківщині - недалеко від с. Іза - в Городилово. У 1930 р. Іван Кундря, Василь Орос, ієромонах Пантелеймон (Кундря) та інші замість своїх земельних ділянок в Ізі викупили невелику ділянку в Городилово. Першим настоятелем створеного скиту на честь Святої Трійці став архімандрит Олексій (Кабалюк) (канонізовані УПЦ 2001 р.), після нього цю місію виконував архімандрит Амфілохій (Кемін). 22 грудня 1938 архімандрит Олексій (Кабалюк) висвятив Івана Кундря в ченці з ім'ям Іов.

З окупацією Закарпаття угорцями в 1939 р. о. Іов вирішив емігрувати в СРСР. У 1940 р. він здійснив свою ідею, але на радянському кордоні був заарештований і засуджений як шпигун на 25 років таборів. Старшого переводили з табору в табір, якийсь час у Воркуті, потім на Колимі та Норильську.

У 1942 р. о. Іова, як громадянина Чехословацької республіки, забрали на фронт до корпусу Людовика Свободи. На війні о. Йов служив в артилерії, підносив снаряди. Після війни деякий час охороняв чехословацьке посольство в Москві. У 1945 р. о. Йов повернувся в рідну обитель. У листі від 14 листопада 1945 р. до єпископа Мукачево-Ужгородського Нестора (Сидорук) архімандрит Олексій (Кабалюк) писав: "Прошу висвятити в іеродьякони ченця о. Іова (Кундря), який є моїм заступником у скиті Городилово "[13]. Єпископ виконав прохання архімандрита 16 листопада 1945 10 грудня 1945 браття Городилівському скиту просила єпископа висвятити о. Іова вже в сан ієромонаха [14]. Свячення відбулося 7 травня 1946 [15]. На монастирському зборах братія обрала його настоятелем.

Під час керівництва о. Іова обитель стала розширятися і багатіти. Монахи збудували трапезну, братський корпус, кухню. За заслуги перед церквою о. Іов отримав у 1947 р. сан ігумена. Архімандрит Єфрем (Молнар), який добре знав о. Іова, так описував його діяльність: "Очолюючи скит у 1946-1958 рр.. він був для ченців і простих мирян прикладом. о. Йов майже ніколи не використовував адміністративні накази. Кожен день служив у церкві сам. По закінченні Літургії і трапези повідомляв браття про слухняність і сам приєднувався до роботи. У вільний від роботи час братія збиралася в трапезній, де один із монахів читав чернечий статут, а о. Йов давав відповідні роз'яснення, як потрібно використовувати чернечі правила у повсякденному житті. Іноді він розповідав про ті події сучасником яких йому доводилося бути. Його людськими якостями були працьовитість, простота у взаємовідносинах, милосердя, смиренність ... "

Архімандрит Матфей (Вакаров), як благочинний монастирів і скитів в 1951 р. так характеризував о. Йова: "Людина дуже скромна і братією улюблений ..." [16]. Єпископ Мукачево-Ужгородський Іларіон (Кочергін) у 1955 р. писав: "Ігумен Іов (в миру Кундря Іван Георгійович) відрізняється чернечим смиренням і через послух, молитовний і працьовитістю. У виду цих своїх духовних якостей він здобув собі повагу серед чернецтва, духовенства та віруючих. Як настоятель скиту, він невтомно піклується про всі потреби скиту та його насельників "[17].

У 1950 р. архієпископ Львівський, Тернопільський і Мукачево-Ужгородський Макарій (Оксіюк), зобов'язує старця бути духівником не тільки для Городіовского скиту, а й для Мукачівського монастиря, який незадовго перед цим повернули православним. У 1951 р. новий єпископ Мукачево-Ужгородський Іларіон (Кочергін) знімає о. Іова з цієї посади і доручає йому обслуговувати Свято-Іллінська церква села Велятино Хустського району та благочиння Закарпаття, при обов'язки реєстрації у уповноваженого у справах релігій Російської Православної Церкви.

Під час правління єпископа Варлаама (Борисевич) в Мукачевський-Ужгородській єпархії розпочинається планомірний наступ на права монастирів і скитів. о. Іов виступив проти цієї політики, навіть підписався під колективним листом до Патріарха Московського і всієї Русі Алексія I - скаргою на єпископа Варлаама (Борисевич) з проханням змістити його. Після цього випадку єпархіальне начальство змістило його з посади настоятеля, а скит був закритий.

У 1958-1959 рр.. знаходився Свято-Миколаївському монастирі в с. Іза-Карпутлаш Хустського району. 17 березня 1959 р. о. Іов звернувся з проханням до єпископа Варлааму (Борисевич), в якому просив перевести його в іншу єпархію. Але єпископ відмовив подвижника в проханні [18].

У 1959-1960 рр.. о. Іов перебував у Спасо-Преображенському монастирі в с. Теребля Тячівського району, де деякий час виконував послух настоятеля [19]. У 1960-1961 рр.. настоятель храму в с. Угля Тячівського району, а 1961-1962 рр.. служить в с. Монастирець Хустського району. У 1962-1985 рр.. працював священиком церкви Святого Дмитра Солунського в с. Мала Уголька Тячівського району.

Старець був безкорисливим людиною, це ми бачимо з багатьох документів його власного архіву, які старанно зберігає в храмі с. Мала Уголька о. Іоанн Коньовшій. В одній із заяв на ім'я архієпископа Григорія (закаляка) від 22 липня 1966 читаємо: "Дізнався що Ви хочете висвятити мене в архімандрити, прошу залишити мене в сані ігумена, бо вважаю себе не вартим такого великого сану" [20].

о. Іова, як благочестивого пастиря, віруючі багатьох сіл області запрошували для освячення престолів, іконостасів, церков. З такими місіями він побував: у Хустському районі - у селах Стеблівка, Бороняво, Сокирниця; в Вел. Кривому, Діброві, Білин на Тячевщіне, в Середньому Водяному, Квасах на Рахівщині, в Міжгір'ї і тд. Крім того він часто відвідував Чумалевскій та Мукачівський монастирі.

За п'ять років до своєї смерті, 25 лютого 1980 о. Йов склав заповіт, в якому писав: "Я нижче підписався архімандрит Йов 20 років прожив у Малій Уголька при храмі Святого Дмитра, моє життя добігає кінця, скоро мені виповниться 80 років. Невідомий день моєї смерті. Багато священиків заповідають поховати їх у монастирі або в рідних селах, а я забороняю куди-небудь відвозить моє грішне тіло. Заповідаю відспівати чернечим чином і поховати біля хреста на середині кладовища "[21].

о. Йов за свої заслуги перед Богом отримав чудовий дар - прозорливість і вміння зцілювати хворих. Спогади про зцілення важко хворих і біснуватих публікувалися на сторінках різних видань в Україні та Росії.

28 липня 1985 архімандрит Йов помер. У день своєї смерті, в неділю, відслужив Літургію, виголосив довгу промову і виконав усі необхідні треби для віруючих. Того ж дня, біля 10 години вечора, йому стало погано і з молитвою на устах закінчив свій земний шлях. Похорон відбувся 31 липня. Службу очолив архімандрит Єфрем (Молнар). З промовами виступали прот. Г. Келемен, архімандрит Євтимій (Шутак). Молитви співали монахині Чумалевского та Мукачівського монастирів і багато мирян, що прийшли провести в останню путь свого наставника.

Таким чином, життя старця Іова була важкою і повчальною. Він завжди намагався сповідувати слово Боже і допомагати людям. Вважаємо, що задум канонізації архімандрита Іова є цілком правильним і заслуговує на втілення в життя.

[1] Білінец С. Чорна павутина / / Радянське Закарпаття. - 1959. - 12, 17 березня.

[2] Архімандрит Йов (Кундря) / / ЖМП. - 1986. - № 3. - С. 29.

[3] Суперечок Б. Уголька, або Отець Іов / / ЖМП. - 1993. - № 5. - С. 75-83.

[4] Трибушна Д. Архімандрит Йов (Кундря) - старець з Малої Угольки / / Живе джерело. - 2003. - № 9. - С. 32-35.

[5] Соболєва Н. Архімандрит Йов (Кундря) / / Собор Колимських святих / / Інтернет

[6] Пильньова Г. Оазис молитви / / Духовний Співрозмовник. - 2005. - № 2 / / Інтернет

[7] Химинець Т. Живе в серцях пам'ять про святого людину / / Дружба. - 2005. - 23 липня; Стан Т. Добросовісний, богословський праця творця людського щастя, духовного рятівника архімандрита Іова / / Тячів. - 2005. 23 липня; Данилець Ю. Архімандрит Йов (Кундря): життя віддане служіння Богу і людям / / Старий Замок Паланок. - 2005. 1-7 вересня.

[8] Монич О. Архімандрит Йов (Кундря) / / Срібна Земля. - 2007. - 19 квітня.

[9] Данилець Ю. Архімандрит Йов (Кундря): міфи та реалії / / Трибуна. - 2007. - 9 червня; Архімандрит Йов (Кундря): міфи та реалії / / Православ'я в Україні / / http://orthodoxy.org.ua/uk/node/8316

[10] Іов (Кундря). Життєпис від 15.11.1935 р. / / Архів храму святого Димитрія Солунського в с. Мала Уголька Тячівського району.

[11] Данилець Ю. Православні монастирі Хустського району. (ХХ століття): Видання друге / Передмова проф. Д. Данилюка - Ужгород: Гражда, 2005. - С. 105.

[12] Данилець Ю. Закарпатці і Афон / / Карпатська Україна Красне Поле. - 2006. - 29 липня. - С. 5.

[13] Олексій (Кабалюк), архімандрит. Прохання до єпископа Нестора (Сидорук) від 14.11.1945 р. / / Архів храму святого Димитрія Солунського в с. Мала Уголька Тячівського району.

[14] Прохання братії Городилівському скиту до єпископа Нестора (Сидорук) від 10.12.1945 р. / / Архів храму святого Димитрія Солунського в с. Мала Уголька Тячівського району.

[15] Нестор (Сидорук), єпископ. Грамота ієромонаху Іова (Кундря) від 24.04.1946 р. / / Архів храму святого Димитрія Солунського в с. Мала Уголька Тячівського району.

[16] Матвій (Вакаров), архімандрит. Характеристика ігумена Іова (Кундря) від 26.01.1951 р. / / Архів храму святого Димитрія Солунського в с. Мала Уголька Тячівського району.

[17] Іларіон (Кочергін), єпископ. Характеристика на ігумена Іова (Кундря) від 8.08.1955 р. / / Архів храму святого Димитрія Солунського в с. Мала Уголька Тячівського району.

[18] Іов (Кундря), ігумен. Прохання до єпископа Мукачево-Ужгородському Варлаааму (Борисевич) від 17.03.1959 р. / / Архів храму святого Димитрія Солунського в с. Мала Уголька Тячівського району.

[19] Чопик-Мікунда С. Спасо-Преображенський чоловічий монастир біля села Теребля (1921-2001). - Ужгород: Гражда, 2007. - С. 61.

[20] Іов (Кундря), ігумен. Заява до архієпископа Мукачево-Ужгородському Григорію (закаляка) від 22.07.1966 р. / / Архів храму святого Димитрія Солунського в с. Мала Уголька Тячівського району.

[21] Іов (Кундря), архімандрит. Заповіт від 24.02.1980 р. / / Архів храму святого Димитрія Солунського в с. Мала Уголька Тячівського району.

 

 



Джерело: http://h.ua/story/123597/
Категорія: Закарпаття | Додав: roshko30 (05.01.2010) | Автор: Юрій Данилець
Переглядів: 1404 | Теги: Архімандрит Іов (Кундря), Юрій Данилець | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz